Яка краса осені в поезії?
Українські вірші про осінь зачаровують своєю красою, адже саме цю золоту пору року чи не найчастіше оспівують письменники. Зібрали для вас найкращі поезії для дітей, які легко вивчити напам’ять, а також красиві твори, які сподобаються дорослим.
Які вірші про осінь варто прочитати?
Восени ми поринаємо у геть інший світ: де чай здається ароматнішим та смачнішим, ковдра – теплішою, а книги – цікавішими. Ідучи вулицею, ми вдивляємося у кожне деревце, щоб побачити бодай один листочок, якого ще не торкнувся пензель золотої красуні, і тішимося, коли все ж знаходимо. Осінню ми не прагнемо сховатися від дощу, а навпаки – з нетерпінням чекаємо його і щиро дивуємося, коли надворі сухо, адже саме в цю пору року дощ якийсь особливий.
Про цю чарівну пору року можна розповідати багато, але краще це зробити мовою поезії, яка спроможна подарувати відчуття гармонії та прищепити увагу до краси навколо. До вашої уваги вірші про осінь, які змусять вас побачити красу осінньої природи та подарують відчуття гармонії зі світом. Запевняємо, що ці поезії сподобаються не лише дітям, а й дорослим.
Які відомі поети писали про осінь?
Осінь, гарна молодиця
Осінь, гарна молодиця
Розгулялась, веселиться,
Прикрасила все барвисто
І шипшинове намисто
Одягла собі на шию…
Та чого тільки не вміє
Осінь, щедра господиня!
Гарбузи, картоплю, дині,
Все зібрала із городу.
Не забула й про погоду:
Заховала у тумані
Сад, де яблука рум’яні.
Там, де груші соковиті
Зранку дощиком обмиті,
Листя жовте розтрусила,
Де береться в неї сила?
Осінь гарна молодиця…
Літо нам вже тільки сниться.
(Тарас Шевченко)
Шипшина важко віддає плоди…
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласка.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
(Ліна Костенко)
Осінь
Рветься осінь руками кривавими до далекого сонечка любого;
кров на шатах препишних шаріється,
оксамит і парчу залива.
Так для сонечка осінь убралася,
мов цариця у свято врочистеє,
все, що є на сім світі найкращого,
все зібрала на пишний убір.
Але дні все коротшають, міняться,
гляне сонечко й знову захмариться…
Журить осінь-сухітниця сонечко,
бо нема в ній весняних надій.
(Леся Українка)
Осінь – пора, яку найчастіше описують у творах. Ця пора надихає поетів на створення віршів, які передають її красу та особливу атмосферу.
