Президент України Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 3 серпня заявив, що конфліктні ситуації на Балканах, навколо Тайваню та в Нагірному Карабаху є результатом непрацездатності глобальної системи безпеки. За його словами, Україна говорила про цю непрацездатність із 2014 року. Що робити, щоб зупинити переділ світу, який може призвести від локального протистояння до Третьої світової війни? Чи є ще шанс на створення нової системи глобальної безпеки? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Новий світовий порядок та нова система міжнародної безпеки виникає у двох випадках Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко упевнений, що президент Зеленський поставив правильний діагноз.
“Міжнародна система безпеки справді стала непрацездатною. Але гравці, що конфліктують, все ще чіпляються за її залишки, побоюючись повного хаосу і глобального конфлікту”, – пояснює експерт.
За його словами, історичний досвід показує, що новий світовий порядок та нова система міжнародної безпеки виникає у двох випадках:
1) протистояння завершується перемогою однієї зі сторін та переможець (переможці) встановлюють нові правила гри;
2) ніхто не може перемогти, і виникає динамічний, відносно стійкий (але не виключає локальні кризи) баланс сил.
“Який із цих двох сценаріїв у результаті буде реалізовано, багато в чому (якщо не вирішальною мірою) залежить від результату війни Росії проти України, від ситуації в Росії та її подальшого розвитку, а також від подальших відносин між Заходом і Китаєм, особливо між США та Китаєм”, – вважає Володимир Фесенко.
Після всіх злочинів росія не має права перебувати в ООН Аналітик, кандидат політичних наук Олеся Яхно зазначає, що конфлікти, які згадав президент – різні (якщо в Нагірному Карабаху та Балканах є історичні передумови для етнічного конфлікту, то ситуація з Китаєм та Тайванем – дещо інша). Але їхнє загострення, на її думку, справді пов’язане, зокрема, з непрацездатністю світової системи безпеки.
“Недієздатність світової системи безпеки повною мірою продемонстрована через присутність у тому ж Радбезі ООН суб’єкта, який хоче остаточно зламати цю систему. Йдеться, як розумієте, про російську федерацію, – уточнює аналітик. – Сам факт того, що росія, яка є у випадку з Україною прямим, а низці інших конфліктів непрямим їх учасником, знаходиться в Раді безпеки ООН (функція якої – попереджати конфлікти та війни) – абсурд. Той, хто підтверджує, що цей орган давно вимагає реформування”.
Олеся Яхно наголошує, що низка міжнародних інституцій зрозуміли необхідність перебудовуватися під виклики XXI століття.
“Вже зрозуміло, – продовжує вона, – що росія хоче повністю зламати систему безпеки, сформовану після Другої світової війни. Систему, яка була орієнтована переважно на конфлікти XX століття, а не XXI-го, коли є інформаційні війни, кібератаки, штучні міграційні кризи, війни за спинами жінок і дітей (коли суб’єкт війни діє не відкрито, а гібридно, як рф 2014-м в Україні). У зв’язку з цим, низка інституцій потребує перегляду у своїй політиці. І першим, хто найактивніше розпочав цей перегляд, став Північноатлантичний альянс. Саме НАТО досить швидко змінило свою концепцію, почало приймати рішення, які суттєво змінюють оборонну складову”.
Наступним, на думку експерта, має стати ЄС, який побачив свої проблеми, у тому числі енергозалежність від росії.
“І, звісно, має змінюватися ООН. Тому що не має права росія після військових злочинів, які скоїла і вчиняє в Україні, не має права країна, яка ось-ось може бути визнана державою-спонсором тероризму, знаходиться не те, що в Раді безпеки ООН, а й власне в цій організації. Думаю, що Володимир Зеленський насамперед мав на увазі необхідність реформування саме ООН. Для створення прикладних інструментів швидкого реагування на конфлікти. Щоб росія не була частиною міжнародних інституцій”, – каже Олеся Яхно.
Вона акцентує, що росія, у свою чергу, використовує будь-яку слабкість або зволікання Заходу. Не наважуються, наприклад, США надати росії статусу країни-спонсора тероризму, так вона сама вирішує ухвалити подібний закон, але виставивши в якості держави-терориста Україну.
“Зрозуміло, що весь світ це не сприймає. Але ми бачимо, що росія знову і знову використовує гібридність, поки на Заході зволікають або бояться, або не розуміють, як привласнити їй терористичний статус, згідно з тими чи іншими процедурами, – зазначає аналітик. – Потрібно вчасно реагувати на все, виробити нові ефективні механізми глобальної безпеки. Війну, яка вибухнула в Україні, можна було попередити швидшим, жорсткішим реагуванням на поведінку росії. Починаючи ще з 2008 року, коли вона напала на Грузію. Ну, а потім був 2014-й – початок гібридної війни проти України. Потім Сирія. І потім, 2022-го, вже відкритий напад на нашу країну. Оскільки до лютого 2022-го росія залишалася рукостисканою, вона плодила конфлікти”.
А багато невирішених проблем, акцентує експерт, викликали інші проблеми. Тому що нереагування (недостатнє реагування) на один прецедент може вплинути на появу інших.
“Наприклад, варварські бомбардування росіянами Сирії призвели до міграційної кризи. Той, у тому числі, призвів до Брекситу — виходу Великобританії з ЄС. Зволікання з рішенням про прийняття Західних Балкан до Євросоюзу стало приводом для більшого заходу росії до цього регіону”, – аргументує Олеся Яхно.
За її словами, там, де старі, класичні інституції діють повільно (потрібне узгодження всіх членів, відповідність міжнародним стандартам і так далі), гібрид, якому не треба ніякого узгодження, може руками, наприклад, інших країн (як це було зі створенням росії штучної міграційної кризи (торік руками Білорусі), створювати проблеми.
“Саме тому важливо вчасно реагувати, – підкреслює аналітик. – Розуміти суть проблеми. Не бояться світового порушника, світового шантажиста, яким поступово стала росія, а карати – жорстко і швидко. Чи не боятися не зберегти обличчя, принизити. Якщо є злочин – треба карати. Те, що відбувається зараз, навколо Тайваню багато в чому прив’язується до дій Росії проти України. Тому що це стало своєрідним прецедентом. І за логікою Пекіна, якщо росії можна змінювати територіальний статус України, чому б Китаю не змінити статусу Тайваню? Але якщо в росії нічого не вийде з Україною, якщо в цій сутичці переможемо ми – це стане наочним прикладом для інших. Що так не можна робити. Якщо ви захочете насильно змінити територіальний статус, якщо підете війною (маскуючи її під “спеціальну операцію”) на іншу державу – то отримаєте по морді. І дуже. Ви будете вигнані зі світового клубу. Отримайте величезні економічні проблеми. І так далі. Але тут має бути єдина позиція Заходу щодо тих самих санкцій”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — економіка України у комі: хто за це відповідає – чи на своєму місці міністр економіки Свириденко.
