Президент України Володимир Зеленський під час спілкування з українськими журналістами заявив, що після отримання сигналів, що Путін нібито хоче прямих переговорів, він, у свою чергу, запропонував публічну форму таких переговорів – бо Росія веде публічну війну. Про що говорить ця заява? Які перспективи переговорів, до яких Київ дедалі явніше схиляють, зокрема, західні союзники? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Москва через різні “прокладки”, через куплених журналістів чи політиків, намагається запускати інформацію про нібито тиск на Зеленського Член Ради з питань свободи слова за президента Володимира Зеленського, екс-заступник міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радник міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова розмірковує так:
“На мій погляд, президент України вчиняє абсолютно правильно, говорячи про необхідність публічних переговорів. Якби Кремлю вдалося втягнути його в якісь кулуарні переговори, це могло б спричинити репутаційні втрати для керівника нашої держави. Публічне ж обговорення, щось схоже на “стадіон — так стадіон!” (відсилання до публічних дебатів кандидатів у президенти Зеленського та Порошенка навесні 2019 року – прим. ред.) у Зеленського виходить досить непогано”.
Тому, наголошує експерт, український президент правильно вчинив, заявивши про готовність вести переговори публічно.
“Щодо того, що на нього нібито чиниться тиск… Я сумніваюся, що це може робити хтось, окрім його дружини та дітей. Він, на мою думку, сам про це говорив. І з того, що я знаю, що я чула – чинити тиск на Зеленського стороннім людям, зовнішнім гравцям – практично неможливо. Якщо він сам не прийме логічні пояснення чогось. Якщо їх не буде — навряд чи думку Зеленського можна в чомусь змінити”, – вважає Тетяна Попова.
Вона нагадує також, що наші західні партнери, зокрема США, неодноразово наголошували, що не збираються вести якісь переговори про Україну – без України. Рішення має ухвалювати український президент, український народ.
“Ну, а Москва, зрозуміло, через різні “прокладки”, через куплені журналісти чи політики, намагається запускати інформацію про нібито тиск на Зеленського, про необхідність якнайшвидших переговорів і так далі. Але я впевнена, що в них нічого не вийде. І доти, доки росіяни не погодяться хоча б на попередні умови України щодо переговорів (вже неодноразово озвучені), жодних переговорів не буде”, – констатує експерт.
Зеленський зробив свій хід, такий собі хід конем Політтехнолог, співзасновник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький зізнався, що формат переговорів між Києвом та Москвою поки що важко уявити.
“Припустимо, росіяни найближчого місяця зроблять те саме, що з Херсоном – відступлять ще звідкись, але акуратно, щоб це не виглядало як військова поразка. І тоді буде якийсь ґрунт для переговорів. Але поки що бачимо протилежні позиції сторін без перспектив намацати точки дотику, – зазначає експерт. – Проте Зеленський зробив свій хід. Такий собі хід конем. Запропонував те, на що Путін ніколи не погодиться. Але при цьому все так, що ми готові до переговорів. Погоджуючись із позицією Заходу, Китаю, Індії – що вони потрібні. І Зеленський погоджується – гаразд, давайте, але тільки не кулуарно, а публічно. Щоби всі бачили – хто є хто”.
На думку Олексія Голобуцького, Путіну має бути зовсім погано, щоби він до цього схилився. Його має прям дуже притиснути.
“Зеленський – публічний чоловік, який був актором, який і зараз не вилазить із телевізора, який ас у спілкуванні, у комунікації. А на протилежному боці – Путін, який сидить у бункері, який навіть коли все за сценарієм, у максимально комфортній для нього обстановці, примудряється зриватися та нести якусь нісенітницю. Нормальний, публічний діалог він вів, мабуть, років 20 тому, – зазначає експерт. – Тож така пропозиція Зеленського – це грамотний хід української сторони. Ми демонструємо відкритість та готовність до переговорів. Пропонуючи формат, на який Кремль, швидше за все, не погодиться, вкотре демонструючи свою недоговороспроможність”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — Резніков заінтригував заявою про підсумки сьомого “Рамштайну”.
