Які проблеми виникають з утилізацією?
Відновлювана енергетика, незважаючи на обіцянки про нульові викиди та перспективи енергонезалежності, має приховану загрозу. Це стосується зростаючої проблеми утилізації обладнання, про яку екоактивісти та політики воліють мовчати. Звіти про позитивні наслідки енергопереходу зазвичай не містять інформації про масштаби промислових відходів, з якими зіткнуться деякі країни в найближчому майбутньому.
Насамперед це торкнеться регіонів, де “зелені” потужності вже широко впроваджені, таких як Австралія. У країні назріває екологічна криза, пов’язана із закінченням терміну служби першого покоління сонячних панелей та вітряків. Виявилося, що інфраструктура для їх переробки практично відсутня, а економічна модель робить утилізацію невигідною. В результаті тисячі тонн обладнання можуть опинитися на звалищах.
Яка статистика щодо відходів?
Том Монаган з Енергетичної ради Австралії навів тривожну статистику: до 2030 року сукупний обсяг відходів від сонячних станцій досягне приблизно 685 000 тонн. Головна проблема полягає не в технологіях, а у фінансах. Процес переробки однієї панелі для вилучення цінних матеріалів — алюмінію, срібла, міді та кремнію — коштує від 10 до 20 доларів. Водночас вивезення тієї ж панелі на звалище обходиться власникові лише у 2 долари.
Через цю колосальну різницю в ціні сотні тисяч модулів щорічно просто закопують у землю. Ситуацію погіршує той факт, що Австралія виробляє лише один відсоток панелей, які використовуються, а решта 99% імпортуються. Це означає, що країна фактично накопичує імпортне сміття, не маючи потужностей для його переробки.
Які проблеми з вітряками?
Ситуація з вітряками не краща. Лопаті турбін виготовляють із композитних матеріалів (скловолокна і вуглецевого волокна), переробка яких вкрай ускладнена технологічно. За прогнозами, до 2034 року Австралія отримає близько 15 000 тонн композитних відходів, які, найімовірніше, також опиняться на звалищах.
Крім того, в галузі виявилася несподівана проблема безпеки. У гальмівних колодках сервісних ліфтів деяких вітряних турбін, поставлених китайськими виробниками, було виявлено азбест. Це створює смертельну загрозу для здоров’я обслуговуючого персоналу, ускладнює процес демонтажу та утилізації станцій, вимагаючи дорогих процедур очищення від небезпечного пилу.
Для досягнення заявлених кліматичних цілей в енергетиці Австралії необхідно встановлювати тисячі нових турбін і мільйони панелей, але питання про те, що робити з цими горами обладнання через 20-25 років, залишається відкритим. З одного боку, регіон отримує бонуси від негайної віддачі “зеленої” енергії, а впроваджувати китайські панелі вигідно. Але в довгостроковій перспективі, щоб дійсно налагодити економіку замкненого циклу і досягти заповітного показника Net Zero, не можна ігнорувати завали відпрацьованих потужностей.
