Що не так з призначенням Костіна і Совгирі
Верховна Рада дала згоду на призначення Андрія Костіна генеральним прокурором України, президент Володимир Зеленський своїм указом призначив його на посаду. Тобто, процедури не порушені. Як не порушено їх і при відставці попередниці Костіна Ірини Венедіктової. Depo.ua аналізував, чому глава держави спочатку відсторонив її, але потім все ж пішов за встановленою процедурою і отримав згоду на звільнення Венедіктової у парламенті. Ніякого порушення не простежується і в іншому гучному рішенні 27 липня – обранні нардепки від “Слуги народу” Ольги Совгирі суддею Конституційного суду. Профільний комітет Ради рекомендував її на цю посаду по парламентській квоті ще півтора роки тому, але у сесійну залу питання не вносилося. Тепер Рада закрила свою вакансію у КСУ. Здавалося б, треба цьому радіти – Совгиря хороший юрист, за час роботи в якості депутата в скандали не втрапляла. Але і в її випадку, і у призначенні Костіна є моменти, через які Україна ризикує загальмувати на шляху до ЄС .
Почнемо із обрання Совгирі. Венеційська комісія звертала увагу: у законі про КСУ прописано, що суддею Конституційного суду не може бути призначено особу, яка на день призначення: 1) є членом або обіймає посаду в політичній партії, іншій організації, що має політичні цілі, або бере участь у політичній діяльності; 2) обрано на виборну посаду в органі державної влади чи органі місцевого самоврядування, що має представницький мандат; 3) бере участь у організації чи фінансуванні політичної агітації чи іншої політичної діяльності. Совгиря, як народний депутат, потрапляє під всі три завади.
Але це ще не все. 23 червня Україна отримала статус країни – кандидата в члени Європейського Союзу. Серед вимог до Києва, сформульованих Єврокомісією, ухвалення і впровадження в наше законодавство процедури добору суддів Конституційного суду. Європейці пропонують запровадити відбір в КСУ на основі оцінки доброчесності претендентів на посади, а не, як зараз, на підставі партійних уподобань чи персональної вірності президенту або лідерові партії. Але Рада, вочевидь зі згоди Офісу президента, відверто проігнорувала і рекомендації Венеційської комісії, і одну з вимог Єврокомісії. Що ж, феєричний старт на забігу до повноцінного членства в ЄС.
До призначення Костіна – інші питання. Перше – його вважають наближеним до керівника Офісу президента Андрія Єрмака, стосовно якого є комплекс зауважень і з боку українських політичних еліт, і з боку американської конгресвумен Вікторії Спартц. Та продовжує атакувати Єрмака, створюючи навколо нього та офіційного Києва негативний образ. Робить вона це з власних інтересів чи за нею стоять певні сили в США, не так важливо, головне, що такий негатив накопичується. Наближеність генпрокурора до президентського оточення створює іміджеві ризики для президента. Це ми вже проходили в історії не раз. Але нинішня влада між політичною доцільністю і потенційними небезпеками для себе і країни обрала політичну доцільність.
Друге питання – наскільки Костін буде незалежний в антикорупційній політиці. Тобто, чи не ставитиме він палки в колеса НАБУ і САП, коли ті займатимуться розслідуваннями не стосовно колишніх чиновників або депутатів, а нинішніх. Іншими словами, чи підписуватиме він підозри “слугам народу”, співробітникам ОП, урядовцям високого рангу, коли тих упіймають на корупції. Зараз ми бачимо показове для Заходу призначення очільником САП Олександра Клименка. Більше року розігрувалася комедія навколо оголошення переможця конкурсу на посаду прокурора Антикорупційної прокуратури, навіть змінили генпрокурора. Навіщо була ця театральність? США і Євросоюз схвально поставилися до довгоочікуваного призначення керівника САП. “Завершився довгий процес відбору, з якого можна винести уроки”, – зазначив посол ЄС в Україні Матті Маасікас. Чи винесе наша влада уроки, чи йдеться лише про одну поступку партнерам?
Зараз ще рано оцінювати роботу Костіна, він ще не опинився перед вибором – підписувати підозри “своїм” чи не підписувати, давати хід політично мотивованим справам проти опозиціонерів чи не давати, – але точно можна сказати: діяльність нового генпрокурора перебуватиме під пильним наглядом і контролем європейців та американців. Які, вочевидь, не вважають Костіна незалежним у своїх діях ще з того часу, коли Банкова хотіла посадити його в крісло керівника САП. Але відбіркова комісія відсіяла цю кандидатуру зі зрозумілих причин: якщо Антикорупційною прокуратурою керуватиме протеже президентського Офісу, то робота САП втрачає сенс. Зараз Костін буде прямим начальником Клименка, якого дуже довго не хотіли призначати на посаду. Від того, наскільки ефективно співпрацюватимуть Офіс генпрокурора, НАБУ і САП залежить висновок наших партнерів щодо ефективності боротьби з корупцією в Україні. Якщо такий висновок буде негативним, наш шлях в Європу буде звивистим і непростим.
Гра по правилах чи ризикована самостійність
Невже Зеленський не розуміє, що кадровими рішеннями, до яких є запитання, влада сіє сумніви в здатності виконувати обіцяне? Скоріше, справа в іншому. Поки триває війна, поставки зброї та фінансова підтримка України не будуть ставитися Заходом в залежність від багатьох внутрішньоукраїнських питань, в тому числі кадрових, якщо вони безпосередньо не впливають на обороноздатність. А вище військове керівництво Банкова не чіпає. Навіть після відставки голови СБУ Івана Баканова заяви партнерів зводилися приблизно до того, що вони сподіваються на ефективну співпрацю з новим керівництвом СБУ. Але ніхто не оцінював, правильно чи неправильно вчинив Зеленський із Бакановим. То ж поки у президента та його Офісу є часовий люфт для кадрових перестановок, які хоч і привертають увагу партнерів, проте відкрито своє “фе” вони не висловлюватимуть. Але як довго це триватиме?
Тут все залежить від правил гри, які складуться між українською владою і нашими партнерами. Для останніх важливо, щоб було швидко та прозоро проведено конкурс на нового директора НАБУ, і влада вже взялася за виконання цього побажання США і Європи. Щоб було доведено до суду резонансні корупційні справи минулого. Оскільки в цих справах переважно не фігурують представники “зелених”, шанси на посадки підозрюваних топ-корупціонерів є. Для того, щоб демонструвати ефективну боротьбу з корупцією, таких справ вистачить на кілька місяців. Ще одне важливе правило гри – українська вдала не повинна покривати осіб, підозрюваних у корупції в країнах ЄС та США. Тут першим на згадку приходить Ігор Коломойський.
Тобто, не все, що на наших теренах убачається репутаційними проблемами і ризиками, як от із отриманням посад Костіним і Совгирею, обов’язково виллється в серйозні претензії з боку наших партнерів саме зараз. На певні речі вони готові закривати очі. Принаймні, доки існує консенсус серед західних еліт стосовно України. Але тут слід пам’ятати, що так триватиме не завжди.
Наприклад, у США в листопаді будуть вибори і нинішній адміністрації на чолі з Джо Байденом потрібно продемонструвати виборцям, що підтримка України Сполученими Штатами – успішний проект. Що це не лише сприяло перемозі українців у війні з росією, але й призвело до безповоротних змін в самій Україні. Якщо Київ не сприятиме Байдену, його опоненти акцентуватимуть на тому, що мільярди доларів допомоги витрачені на невдячну українську владу. І останні кадрові призначення, ймовірно, змусять адміністрацію Байдена, яка стоїть перед внутрішніми викликами, превентивно оголосити про залежність повоєнної фінансової підтримки України від дотримання нашою владою правил гри. То ж Банкова ходить по тонкому льоду. Якщо провалиться, може так статися, що на допомогу вже не поспішатимуть.