Російський диктатор Володимир Путін у п’ятницю заперечував, що РФ має якесь відношення до енергетичної кризи в Європі. За його словами, якщо Євросоюз хоче більше газу, він має скасувати санкції, які перешкоджають відкриттю газопроводу “Північний потік-2” . Про що говорить такий відвертий шантаж? Як на це відреагує ЄС? Хто в результаті зазнає більших збитків? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.
Рішень про відродження “Північного потоку-2” не буде Гендиректор ТОВ “Нафтогазбудінформатика”, голова експертної ради з питань газової промисловості та ринку природного газу Леонід Уніговський переконаний, що шантаж Путіна не пройде.
“Європейці чудово розуміють, що буде, якщо вони підуть навіть на часткові поступки країні-агресору, – зазначає експерт. – Незважаючи на всі побоювання, Європа навіть випереджаючими темпами готується до опалювального сезону. Це стосується й збільшення порівняно із запланованими обсягами газу в підземних сховищах. Схоже, в ЄС до початку опалювального сезону вийдуть у середньому майже на 95-відсоткове завантаження у своїх сховищах. До того ж, у ЄС більш-менш нормально йде анонсоване 15% зниження споживання газу. Все це говорить про те, що європейці серйозно готуються до опалювального сезону, можливих ускладнень при його проходженні. І не мають наміру йти на поступки Москві”.
Звісно, будуть складнощі, вважає Леонід Уніговський. До березня у підземних сховищах Європи, за прогнозами, залишиться 10-14% газу. Причому в Німеччині, за даними європейських експертів, навіть менше ніж 10%.
“Це може призвести до певних загрозами. Можливо, навіть запровадження часткового нормування споживання газу. За нашими розрахунками, щоб не скоротити більш ніж на 15% запланованого обсягу споживання, Європі в першому кварталі 2023 року може знадобитися додатково 4-5 млрд кубометрів газу. Або доведеться ще більше скорочувати його споживання, – пояснює експерт. – Але незважаючи ні на що, впевнений, що рішень про відродження ПП-2 не буде. І мені здається, це чудово розуміє і сам Путін”.
За словами Леоніда Уніговського, якби Росія реально хотіла допомогти Європі з подоланням енергетичної кризи, вона могла б це зробити через українську газотранспортну систему.
“Я не говорю про понад 100 млрд кубометрів, які ми раніше качали до Європи. Але ми цілком можемо качати зараз 70 млрд. У РФ є газопроводи, які забезпечили б подачу додаткових обсягів газу до українського кордону. Є ресурсна база. Але Кремль не має бажання цього робити”, – резюмує експерт.
Негативні наслідки агресії проти України, газового шантажу Європи будуть передусім для самої Росії Експерт з питань енергетики Центру Разумкова, екс-директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський розмірковує так:
“Кремлівський тиран відкрито озвучив мету енергетичного шантажу, який сам і організував. Росіяни все ще сподіваються реалізувати проект “Північний потік-2”, тим самим затягнувши енергетичний зашморг на шиї ЄС. Зверніть увагу, що досі оператора ПП-2 не визнано банкрутом. Адже як тільки це станеться, “Газпрому” потрібно буде повернути кредити, взяті, зокрема, в європейських банках, на спорудження цього інфраструктурного проекту. Мова про щонайменше 20-25 млрд доларів”.
Тобто, продовжує експерт, так звана історія навколо турбіни для ПП-1, що нібито не дозволяє через нього постачати газ до Європи, має низку цілей.
Перша – запуск та введення в експлуатацію ПП-2 (і відповідно не повернення кредитних коштів).
Друга – вплив на соціально-політичні настрої у країнах ЄС через зростання цін на енергоносії (що тягне за собою зростання тарифів).
Третя – ослаблення фінансово-технічної сили ЄС із одночасним звуженням його можливостей допомагати Україні.
“Припускаю, що Євросоюз проігнорує цей неприкритий шантаж. Нагадаю, що найбільшим адвокатом ПП-2 донедавна була ФРН. Зараз правлячі кола Німеччини прямо заявляють про необхідність демонтажу ПП-2 і згортання співпраці з РФ. Чи можна вважати те, що відбувається спалюванням енергомістів між Росією та Заходом? Не виключено. Досить сказати, що РФ щодня тупо спалює щонайменше 4 млн кубометрів природного газу. Того самого, що міг би йти на європейський ринок. Але не йде. У свою чергу, “Газпром” не зупиняє видобуток. А ринкам азіатсько-тихоокеанського регіону не потрібна така кількість газу, який видобувають у країні-агресорі. Тож згортання торгівлі російським газом з Європою не означає збільшення торгівлі за іншими напрямками”, – наголошує Максим Білявський.
Він нагадує, що на зустрічі лідерів країн Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що відбулася 15-16 вересня, російська сторона активно просувала ідею нового газопроводу “Сила Сибіру”, яким газ з РФ повинен був транспортуватися на китайський ринок. Однак Китай досить дипломатично почав відходити від таких пропозицій. При цьому ініціювавши переговори з керівництвом Туркменістану – про будівництво газопроводу звідти до Китаю.
“Нагадаю також заяви китайського лідера Сі Ціньпіна про готовність відстоювати територіальну цілісність та суверенітет Казахстану, на які зазіхав Кремль. У цьому світлі ініціативи КНР щодо будівництва з конкурентом РФ на газовому ринку – Туркменістаном – свідчать про поступове згортання Пекіном дружби з Москвою. На мою думку, після успішного контрнаступу ЗСУ на Харківському напрямку Китай зробив висновки. І це чітко простежувалось на саміті ШОС. І навряд чи випадково Сі Ціньпін пропустив вечерю з лідерами РФ та Туреччини. Це черговий факт, який підтверджує, що Пекін охолодів до Москви. І не розглядає Росію як партнера у майбутньому. Хіба що окремі її регіони, які гіпотетично можуть відійти до КНР. Сама РФ як держава, схоже, не розглядається Китаєм як суб’єкт”, – пояснює Максим Білявський.
Він резюмує: негативні наслідки агресії проти України, газового шантажу Європи будуть передусім для самої Росії. І відчутно вона це відчує вже наступного року. Особливо якщо буде введено санкції на експорт російської нафти та нафтопродуктів, які займають приблизно 40% від експортної виручки держави-агресора. Мова про приблизно 800 млн доларів на день.
Читайте також на порталі “Коментарі” — підсумки саміту ШОС, що насторожують: чому Китай не хвилює ядерний тероризм Росії в Україні.
