Реверанс Ердогана у бік Путіна – чи є небезпека для українсько-турецьких відносин

Тарас Волиненко

2 роки ago

Президент України Володимир Зеленський обговорив із Халуком Байрактаром, гендиректором турецької компанії “Байкар” (Baykar), яка виготовляє безпілотники “Байрактар”, деталі будівництва заводу “Байкар” у нашій країні та виробництво нової продукції з використанням українських комплектуючих. Також Зеленський високо оцінив внесок Х.Байрактара та його компанії у збільшення потужності українських Збройних Сил у боротьбі з агресором – та вручив йому орден “За заслуги” І ступеня. Тим часом, днями президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зробив низку явно проросійських заяв. Так, він погодився з президентом РФ Володимиром Путіним щодо того, що зерно з України нібито їде до “багатих” західних країн, а не до Африки та Азії. Крім того, розкритикував Захід через військову підтримку України та санкції проти РФ. Про що говорять дії та заяви Х.Байрактара та Р.Ердогана? Як українсько-турецькі відносини можуть розвиватися далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Ми спостерігаємо частину загальної антизахідної риторики Ердогана – не більше Директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос закликає розрізняти риторику та справи.

“Риторика Ердогана, безперечно, проросійська. Точніше навіть – антизахідна. І це виглядає навіть звично, – зазначає експерт. – На даний момент існує кілька точок напруги для Туреччини. Зокрема, ситуація навколо Греції, на адресу якої той самий Ердоган неодноразово робив агресивні випади. Тривають дискусії у Європейському Союзі, куди турки давно намагаються потрапити. Є складнощі у відносинах із США. Звідси й відповідна антизахідна риторика турецького лідера”.

Щодо зернової угоди, то, судячи з риторики Ердогана, він, з одного боку, хоче зберегти її. З іншого боку – підіграє Путіну, який робив подібні заяви у стилі “зерно йде кудись не туди”, “домовленості можемо перервати”, пояснює Ігор Семиволос.

Випади у бік Заходу з приводу поставок озброєння в Україну, на думку експерта, виглядають з вуст президента Туреччини, як мінімум, дивно – враховуючи продаж нашій країні тих самих безпілотників “Байрактар”, укладання угоди про будівництво заводу з їхнього виробництва на нашій території, нагородження Х.Байрактара українським орденом “За заслуги” І ступеня тощо.

“Тут ми спостерігаємо швидше просто частину загальної антизахідної риторики Ердогана – не більше. Тим більше, що він наголосив, ніби Захід передає Україні “мотлох”. Можливо, глава Туреччини мав на увазі, що його країна навпаки направляє нам сучасні види озброєнь, – розмірковує Ігор Семиволос. – Крім того, слід розуміти, що у Туреччині у 2023 році вибори. І президентські, і парламентські. І основна частина ердоганівської риторики пов’язана саме з цим, із внутрішньополітичними процесами. Прогнозую, що чим ближче вибори – тим більше контраверсійних заяв прозвучать з вуст Ердогана”.

Українсько-турецькі відносини необхідно розглядати не в руслі позиційної метушні, що має політичний характер, а в руслі конкретних проектів та дій Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак впевнений, що на заяви і публічну позицію Ердогана впливають президентські та одночасно парламентські вибори в Туреччині, які мають відбутися в червні 2023 року.

“Ердоган має намір агресивною зовнішньополітичною програмою перекрити внутрішньополітичні економічні проблеми (річна інфляція в Туреччині влітку перевищила 78%, а турецька ліра просіла у 2,5 рази). До того ж ходять чутки про те, що він може перенести президентські вибори на осінь 2022 року”, – зазначає експерт.

З цим, вважає він, пов’язана спроба зміцнити хоча б у публічній площині нову вагому роль Турецької республіки у взаєминах із Заходом (окремі зустрічі з Байденом, суперечка з Фінляндією та Швецією щодо вступу до НАТО), на Близькому Сході (у сирійському питанні), Північному Кавказі (підтримка Азербайджану у конфлікті з Вірменією), Східному Середземномор’ї (загострення відносин із Грецією), Східній Європі (посередництво в українсько-російській війні, стратегія балансування військової та економічної кооперації з Україною та політичною підтримкою антизахідних ліній Путіна).

“Практичні українсько-турецькі відносини необхідно розглядати не в руслі позиційної метушні, яка має політичний характер, а в руслі конкретних проектів та дій, які багато в чому спираються на міцні особисті контакти двох президентів. Цілком очевидно, що співпраця з турецьким заводом “Байкар” та будівництво заводу на території України, спрямованого на військові потреби нашої країни, не була можливою без особистої згоди Ердогана, – пояснює Олег Постернак. – Тому антизахідні випади Ердогана – це, швидше за все, тактичне загравання з частиною умовно правого електорату, який очікує посилення домінантної ролі Туреччини на регіональній та міжнародній арені та культивує проект пантюркізму. Це розумна концепція турецької зовнішньої політики, яка вписується в традиції східної дипломатії, як стримувального “містка” між Заходом і Сходом, політичного та економічного “хаба”, який має обернутися, за наміром Ердогана, конкретними бонусами для його країни”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – Куп’янськ – наш: над містом вже прапор України (ФОТО).