Під час вечірнього звернення 12 вересня президент Володимир Зеленський наголосив, що Росія своїми ракетними ударами по об’єктах енергетичної інфраструктури України не тільки залишає українців без світла, а й перешкоджає експорту нашої електроенергії до Європи. Він також вкотре закликав світову спільноту визнати росію “країною-терористом”, прискорити запровадження 8 пакету санкцій проти Росії, збільшити допомогу Україні. Чи готовий світ до тих кроків, яких так наполегливо закликає український президент? Невже Захід не розуміє, що затягування війни, підвищення країною-агресором ставок, шантаж у всіх напрямках – б’є по ньому самому? Чому нам не дають все, про що просимо, а на Росію не тиснуть так, як могли б? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Загальна концепція наших союзників, переглядаючи приблизно з другого місяця війни – Україна має перемогти, а росія – програти Директор Департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД), доктор політичних наук Ігор Петренко розмірковує так:
“Світ готовий до жорсткіших дій по відношенню до Росії. Але все опирається на наявність прагматичних інтересів кожної з країн-учасниць затвердження нових санкційних пакетів та рішень щодо надання допомоги Україні”.
Експерт нагадує, що наразі триває підготовка 8-го пакету санкцій. Група Макфола-Єрмака внесла свої пропозиції. І зараз триває обговорення нових санкцій на рівні керівних органів ЄС.
“Що стосується визнання Росії країною-терористом, то треба розуміти, що це політична оцінка. І як політичну оцінку це зробили глави багатьох держав. Для нас найважливіше визнання Росії країною-спонсором тероризму. Це вже міжнародно-правова категорія, яка спричиняє серйозні наслідки. Зокрема, якщо це зроблять США, то Росія втратить останні можливості отримувати хоч якусь фінансову допомогу. З нею стало б небезпечно укладати будь-які угоди представникам будь-якого бізнесу. Виключено буде фактично будь-яку кооперацію. Причому це поширюється і на союзників США, інакше вони ризикують потрапити під санкції”, – пояснює Ігор Петренко.
За його словами, поки що США не йдуть на це, розуміючи, що, зробивши такий крок, обірвуть навіть ті небагато каналів комунікації, які ще залишилися. Крім того, вони не хочуть ставити в незручне становище своїх партнерів (ту ж Туреччину, ряд країн ЄС), які з різних причин продовжують торговельні та інші відносини з Росії. Так що цей захід Білим будинком поки що відкладається. Хоч вона не знімається з порядку денного, наголошує експерт.
Ну, а Росія, відверто обстрілюючи критичну інфраструктуру в Україні, вкотре нагадує світу, що вона – країна-терорист.
“Думаю, Захід хотів би швидкого миру. Але з огляду на те, що росія згодна на такий світ лише за рахунок територіальних поступок та обмеження суверенітету України – піти на це не можуть ні Київ, ні країни, не словом, а справою, що підтримують демократичні цінності. У той же час деякі держави продовжують підштовхувати Київ до такого “світу” на умовах Москви. Але в них нічого не виходить. Є жорстка позиція президента України, всього нашого суспільства. І натиснути тут не надто виходить”, – зазначає Ігор Петренко.
Тому, продовжує він, загальна концепція наших союзників, проглядаючи приблизно з другого місяця війни – Україна має перемогти, а росія – програти. Але поки що немає консолідованої позиції Заходу щодо параметрів програшу країни-агресора. Що під цим мати на увазі? Зміна кремлівського режиму? Дефрагментація Росії? Її реальна федералізація (ослаблення центру та передача великих повноважень на місця)?
“У результаті поки що просто йде збалансована підтримка України, не виключаючи залишення вікна діалогу з Росією, з якою ряд країн заходу і та ж Туреччина мають тісні економічно зв’язки. Звідси – зволікання як з новими пакетами санкцій, так і з постачанням нам усього того озброєння, що просимо”, – упевнений представник МЦПД.
Звичайно нам хочеться, щоб і допомоги було більше, і антиросійських санкцій. І ми про це постійно говоримо, демонструючи надзвичайну активність на зовнішньополітичній арені. Але є, наголошує експерт, прагматичні інтереси, які наші партнери оминути не можуть.
“Знову ж таки, якщо порівняти ситуацію до 24 лютого (коли нам давали здебільшого озброєння для партизанської боротьби) з тим, що маємо після нового етапу війни – бачимо постійне нарощування постачання в Україну відповідного озброєння. У тому числі тяжкого, високоточного, далекобійного. Танки, бронетехніка, протикорабельне озброєння, засоби ППО – ми отримуємо постійно щось нове, сучасніше та ефективніше. Номенклатура постачання розширюється. Як розширюються і санкції проти Росії, — зазначає Ігор Петренко. – Так, є певні моменти відкату, як із тією самою турбіною для “Північного потоку”. Але Росія постійним шантажем сама ставить Захід у таке становище, що він змушений посилювати обмеження. Вже йдеться про питання стелі цін на газ, нафту. Не так швидко, як нам хотілося б, але ЄС відмовляється від російських енергоносіїв. І в найближчому майбутньому країна-агресор почне отримувати в рази менше коштів від продажу своїх сировинних ресурсів. Тож Захід тисне на Росію, але з урахуванням своїх інтересів. Розуміння того, що росію слід перемагати, вже сформовано. І від цього підходу цивілізовані країни не відмовляться”.
Руйнування енергетичних та інших об’єктів української інфраструктури призведе до найжорстокіших наслідків для самої Росії На думку політтехнолога, експерта Українського центру суспільного розвитку Юрія Подорожнього, таке враження, що кремль сам провокує надання Росії статусу країни-терориста.
“Україна з перших днів повномасштабного нападу закликає західний світ до найжорстокіших відповідей на варварські дії Росії. І питання тут навіть не у захисті України. Згадаймо початок війни 2014 року. Здається, тоді напівзаходи з боку Заходу сприяли закріпленню агресора в Криму і, що важливо, спровокували в майбутньому широкомасштайну війну в Європі. На жаль, тоді перемогла думка, що москва має деякі права на Крим, незважаючи на порушення міжнародних правил. Інакше як розуміти анексію, санкції, які в Росії називали смішними, а путін продовжив бути рукостисканим у світі? Невже хтось мав сумнів, що після 2014 року терорист задовольниться і знову стане “цивілізованим”?”, – дивується експерт.
Він зазначає, що в новій фазі війни, яка почалася з 24 лютого 2022 року, Росія стала використовуватися терористичні методи з перших днів. Вони мали сіяти паніку серед населення, ускладнити життя поза зонами активних бойових дій.
“Тероризм дорівнює страху, – пояснює Юрій Подорожній. – Він мав, за кремлівською логікою, придушити волю українців до опору. Але кремлівська логіка в Україні не спрацьовує. Від слова “зовсім”. Тим часом, США, які б мали “нагородити” Росію статусом країни-спонсора тероризму, не поспішають цього робити”.
Загалом, продовжує експерт, такий статус передбачає заборону на постачання зброї (експорт та продаж), контроль за експортом товарів подвійного призначення, заборону на економічну допомогу, накладення різноманітних фінансових та інших обмежень.
“США запроваджували такий статус щодо Сирії, Іраку, Лівії, Південного Ємену, Куби, КНДР, – перераховує Юрій Подорожній. – Якщо Росія отримає його, це фактично ізолює москву від світу повною мірою. Тому що США не співпрацюватимуть у жодній сфері з якоюсь третьою країною, яка матиме будь-які відносини з РФ. А самі США, нагадаю, досі мають з Росією торговельні відносини в стратегічній сировині. І це далеко не лише нафта, а, наприклад, титан”.
Так чи інакше, робить висновок експерт, світ, який підтримав станції, зазнає колосальних збитків. І з цього завжди сміються в Росії. Але це сміх крізь сльози.
“У кремлі не вірили, що може бути такий сценарій, що Європа відмовиться від російського газу, а США – від того ж титану. Однак, повільно, але вірно, санкційний зашморг стискується, – акцентує Юрій Подорожній. – Руйнування енергетичних та інших об’єктів української інфраструктури призведуть до найжорстокіших наслідків для самої Росії. Сподіваюся, що час, необхідний Заходу для переорієнтації з російських ресурсів, не займатиме більше року. Тому що ціна, яку платитимуть демократичні країни у вигляді допомоги Україні, зростатиме. Сподіваюся, що людські жертви, які зазнає наш народ, важитимуть для наших союзників більше, ніж будь-які економічні втрати”.
Нам потрібна швидка, монолітна реакція союзників, а Росія відволікає їхню увагу, переключаючи його на інші проблеми, які сама і створює Кандидат економічних наук, екс-директор з розвитку бізнесу АТ “Укрзалізниця” Андрій Рязанцев упевнений, що є низка складових, які впливають на рішення тих чи інших країн у ракурсі російсько-української війни.
“Слід розуміти, що країни Заходу, хоч і показують досить монолітний колектив, не є абсолютною єдністю. Кожна із держав по-різному відчуває не собі вплив цієї війни, – пояснює він. – Для когось, як для тієї ж Польщі, питання постачання електроенергії з України є вкрай важливим. Як і для інших держав, з якими у нас підписані відповідні договори. Такі країни серйозно переймаються фактами російських атак на важливі об’єкти енергетичної галузі України. Для ряду інших країн проблема з постачанням газу з Росії — набагато важливіше. Вони відчувають негативні наслідки антиросійських санкцій своєї економіки. І порятунок об’єктів української енергосистеми для них не має такого стратегічного значення як для нас. Їм пріоритетніше вирішувати свої проблеми”.
Не слід також забувати, зазначає експерт, що росія веде широкомасштабні закулісні ігри практично в кожній країні з тих, що об’єдналися для підтримки України.
“На всіх напрямках росіяни кидають максимальні ресурси, залучають усіх своїх агентів, лобістів, щоб гальмувати запровадження нових санкцій, постачання необхідного нам озброєння. Набір методів різноманітний: від демонстрацій у Чехії проти зростання тарифів (“розгойдування” громадської думки) – до явного шантажу угорської влади, чия проросійська риторика може пояснюватися якимось компроматом, який має Москва на офіційний Будапешт. Тож війна йде не лише безпосередньо на фронтах, а й в інформаційному полі, у суспільно-політичному, далеко за межами України. Російські агенти впливу всіляко намагаються переконати країни того ж Заходу, що їм не вигідно підтримувати нас”, – наголошує Андрій Рязанцев.
Виходячи з вищевикладеного, резюмує він, ми маємо ситуацію, коли на полі бою Україна демонструє максимальну ефективність, у тому числі з урахуванням наданої нам союзниками допомоги. А от на рівні політично-суспільному, інформаційному, успіхи наші на зовнішньополітичній арені не такі великі. Хоч і також значні.
“Але нам потрібна швидка, монолітна реакція союзників, а Росія відволікає їхню увагу, переключаючи його на інші проблеми, які сама і створює, – пояснює Андрій Рязанцев. – Один за одним генеруються конфлікти. Вже було загострення між Сербією та Косово. Сьогодні знову гаряче в Нагірному Карабаху, де схльоснули Вірменія та Азербайджан. І кожна з таких гарячих точок відволікає увагу тих чи інших союзників України. А тому динаміка допомоги нашій країні та санкцій проти агресора не така висока, як необхідно”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — у США розповіли, чи може РФ зміцнити нову лінію фронту після провалу під Харковом.
