Антивоєнний комітет Росії закликає росіян-емігрантів вийти 24 лютого, у річницю вторгнення російської армії в Україну, на акцію протесту проти цієї війни. У зверненні наголошується, що “антивоєнні протести в РФ об’єктивно неможливі або надзвичайно небезпечні: потенційне покарання за будь-який протест вже наближається до довічних термінів”, а тому закликають протестувати тих, хто виїхав із країни-агресора (нібито близько мільйона людей). Наскільки дієві такі заклики і такі акції? Чи є можливість розхитати ситуацію саме всередині Росії? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
Протести біля російських посольств в інших країнах – цілком аргументований та зрозумілий жест Медіаексперт, член Ради з питань свободи слова за президента Володимира Зеленського, екс-заступник міністра інформполітики (з 2015 по 2016 рр.), радник міністра оборони України (2014-2015) Тетяна Попова поділилася такою думкою:
“Повертаючись нещодавно з Бахмута, де ми робили репортаж, я думала – а що росіяни могли б зробити проти цієї війни? Повірте, там відбувається просто знищення чергового українського міста та його мешканців, стирання з лиця землі снарядами та ракетами. Не можна таке підтримувати жодним чином! Нема цьому пояснення. І подумалося – адже могли б росіяни, хоч би за кордоном, біля посольств РФ, зробити акції. І те, що вони саме це зібралися робити – правильний, як на мене, крок”.
На думку Тетяни Попової, як мінімум, ті, хто вважає себе “хорошими росіянами”, мають показати свій опір, свій протест, хоч би таким чином.
“Протести біля російських посольств в інших країнах – цілком аргументований та зрозумілий жест. Це дасть правильне розуміння і громадянам тих країн, де будуть протести, та й у самій РФ – що є частиною росіян, які проти цієї війни. Тож я такі акції підтримую, – зазначає експерт. – Дивно, що російські емігранти не робили цього раніше. Такі протестні заходи мають проводитися на постійній основі біля російських посольств по всіх країнах світу”.
Проти нас воює не путінізм, а рашизм Директор аналітичного центру “Політика” Микола Давидюк вважає, що російська опозиція скоріше імітує опозиційність. Реальною опозицією Путіну, на його думку, зараз є виключно Україна, яку підтримують закордонні партнери.
“Псевдоопозиція ж, яка діє за кордоном, ніяк себе поки не проявила. А громадяни, що залишилися в РФ, в основному, продовжують підтримувати війну. Так, населення країни-агресора має страх стати частиною цієї війни, особливо – мертвою частиною. Але при цьому вони поки не мають ненависті до Путіна, не розуміють необхідності змісти цей терористичний режим, влаштувати переворот, революцію чи ще щось. Подивіться, скільки іранців протестують проти свого режиму за кордоном! Вони збирають величезні мітинги, багатотисячні! А що росіяни? Але ж мільйони їх виїхали за кордон після вторгнення, вже жили там раніше”, – зазначає експерт.
Тож, продовжує він, Україні точно не доводиться розраховувати на переворот усередині РФ силами самих росіян.
“Насправді проти нас воює не путінізм, а рашизм. А це – не просто авторитарна, а фашистська ідеологія. Спроба знищити пострадянські народи, колонізувати сусідні території, зробити суцільний “російський світ” – це якраз ідеологія рашизму. Якщо фашисти в гітлерівській Німеччині знищували інші раси, бажаючи залишити лише арійську, то нинішня РФ хотіла б, щоби залишилися лише росіяни, – пояснює Микола Давидюк. – А перемогти ми можемо лише на полі бою з одночасним підключенням дипломатичного та економічного тиску на державу-агресор, державу-терорист. Що саме зараз і робиться”.
Акції, до яких закликає Антивоєнний комітет Росії, гарні за принципом “на безриб’ї і рак – риба” Глава платформи Єдиний координаційний центр, політолог Олег Саакян не вірить, що подібні акції здатні розхитати ситуацію в Росії.
“Суспільство там досить інтертне, протестного руху не спостерігається. Відповідно, будь-які зміни, якщо й відбуватимуться, то за принципом зверху – вниз, як у російській історії вже було неодноразово”, – вважає політолог.
Він наголошує, що акції, до яких закликає Антивоєнний комітет Росії, гарні за принципом “на безриб’я і рак – риба”. Практичної користі від них мало, упевнений Олег Саакян. Але хоча б в інформаційному плані, з погляду зміщення повістки всередині РФ, необхідності режиму якось реагувати на подібні дії, це хоч щось. Не те щоб серйозний, але дратівливий фактор для режиму.
І такий фактор, зазначає експерт, може виявитися корисним на тлі вкрай непопулярної мобілізації, що триває в РФ (і новий виток якої очікується незабаром, за даними розвідки).
“Збіг у датах одного і другого процесу можуть антивоєнні мітинги росіян за кордоном перетворити на абсолютно маргінальне явище – хоча б на інформаційно-віртуальну, незручну для Кремля подію”, – констатує політолог.
Читайте також на порталі “Коментарі” – одного бажання мало – чому Литва не зможе передати Україні активи РФ.
