Спільний координаційний центр (СКК) для експорту українського зерна буде відкрито у Стамбулі у середу, 27 липня, повідомило міністерство оборони Туреччини. Також відомо, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зустрінеться зі своїм російським колегою, президентом країни-агресора Володимиром Путіним у Сочі 5 серпня. Як оцінюєте дії Туреччини у російсько-українській війні? Чому так? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
Міжнародна спільнота має дотискати саме Росію до дотримання діючих домовленостей, а не схиляти Україну до нових угод Голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко розмірковує так:
“Сам факт проведення переговорів щодо експорту українського зерна та створення СКК є порушенням і міжнародного права (зокрема, відповідної конвенції ООН) та конвенції Монтре (укладеної ще 1936 року). Обидві вони визнають свободу невійськового судноплавства у міжнародних водах. І деякі додаткові умови (за рідкісними винятками, наприклад, епідемії) не передбачені”.
Україна, впевнений експерт, не мала йти на такі переговори та угоди. І тому, що йде війна з РФ, і тому що це – порушення міжнародного права. Міжнародна спільнота має дотискати саме Росію до дотримання чинних домовленостей, а не схиляти Україну до нових сумнівних угод, вважає Павло Жовніренко.
“Щодо ролі Туреччини у російсько-українській війні, то вона робить максимально можливе для підняття своєї ролі як регіонального лідера, – зазначає експерт. – Так вона діяла у рамках війни у Сирії, під час бойових дій між Вірменією та Азербайджаном у районі Нагірного Карабаху (підтримуючи азербайджанців). Так діє і під час війни між Україною та Росією. Щоправда, у нашому випадку офіційна Анкара зробила ставку на рівновіддаленість та рівноблизкість до всіх учасників конфлікту. До РФ, України, країн НАТО в цілому (частиною якого сама є) та США зокрема. І саме в цьому ключі варто розглядати майбутній візит Ердогана в Сочі до Путіна”.
Продовжуючи виступати із закликами до якнайшвидшого миру турецька влада діє деструктивно Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Євгенія Габер акцентує, що Україні зараз потрібна передусім перемога. А потім уже мирні угоди.
“І чим далі, тим більше країн починають це розуміти. Про це говорить нарощування постачання озброєнь нашій країні. Навіть Німеччина, нарешті, приєдналася до цього процесу, де найактивніше себе проявили США та Великобританія, – зазначає експерт. – На жаль, наш стратегічний партнер – Туреччина – у цьому плані залишається серед країн, які дотримуються умовного нейтралітету, закликають до умовного миру з Росією, заплющують очі на реалії. І нещодавня заява Ібрагіма Калина (офіційний представник президента Туреччини) про те, що зернові угоди, які самі по собі під загрозою зриву, можуть стати першим кроком на шляху до повномасштабного світу (і це через кілька днів після обстрілу Одеси загалом та Одеського порту у зокрема!) нагадують мені відому фразу Путіна про те, що “ми ще й не починали воювати”. Нагадаю, що весняні мирні переговори у Стамбулі, ініційовані Туреччиною, були згорнуті українською стороною після жахів, виявлених після деокупації Бучі, Гостомелю тощо. А після укладання в тому ж Стамбулі 22 липня так званих “зернових угод” Росія обстріляла Одеський порт ракетами. Це неповага не лише до домовленостей з Україною та ООН, не лише до міжнародного права, а й до Туреччини загалом та її президента Ердогана зокрема (з яким у Путіна є певний рівень взаємних інтересів)”.
На думку Євгенії Габер, продовжуючи виступати із закликами до якнайшвидшого миру (не заглиблюючись у суть конфлікту і того, в якому вигляді має бути цей мир), турецька влада діє деструктивно. У тому числі для своєї країни.
“Офіційний Київ вже заявив, що ми не підемо ні на який мир, поки не деокупуємо свої території хоча б на період до 24 лютого 2022 року, до початку широкомасштабного вторгнення РФ, – нагадує експерт. – Туреччина зараз не просто дискредитує себе як посередника, залишаючись байдужою, пасивною після фактичного зриву “зернових угод”, гарантом яких вона виступала. Туреччина ще й демонструє свою слабкість. Ердоган, відомий як сильний лідер, здатний відстоювати свою позицію, готовий йти на відкриту конфронтацію там, де це можливо (з ЄС, США, РФ), готовий збивати російські літаки, коли ті перетинають сирійсько-турецький кордон (чим викликав повагу), зараз перетворюється на молодшого партнера Росії. І на тлі абсолютно цинічної поведінки росіян продовжує вдавати, що все добре. Тим самим показуючи свою слабкість, нездатність реагувати на провокації РФ”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — у Зеленського прокоментували початок деокупації півдня України.
