Як створювали об’єм і чому це було знаком статусу

У пишних образах 18 століття висота зачіски часто змагалася з масштабом суконь. Але як вдавалося створювати таку конструкцію без жодного сучасного засобу для волосся? Коли роздивляємося портрети модниць XVIII століття, важко повірити, що такі об’ємні конструкції створювали без жодних б’юті-гаджетів. Усе трималося на винахідливості, папері та спеціальній помаді – прообразі стайлінгу.

Папір, помада й щипці: прості інструменти великого ефекту

Основою укладки були:

• спеціальна помада на основі жирів, що робила волосся слухняним;
• трикутні шматочки паперу для накручування;
• гарячі щипці, схожі на маленьку праску.

Помаду наносили на пасмо, накручували його на папір і залишали висихати на ніч або прогрівали щипцями для швидкого результату. Після зняття папільйоток отримували пружні завитки.

Фінальна форма – головна магія

Локони біля обличчя акуратно розчісували, створюючи легку, пухнасту “хмаринку”. Волосся ззаду залишали більш гладким і структурованим – його збирали стрічками або формували кілька чітких завитків. Наприкінці століття, у 1790-х, моду диктували тугі спіральні локони, тому ті самі паперові бігуді використовували без розчісування.

Паперові папільйотки стали настільки вдалим рішенням, що їх застосовували ще у XIX та XX століттях, аж до появи сучасних стайлерів. Простота техніки та ефектний результат зробили її класикою, на якій трималося ціле століття моди.