Глубокий политический кризис, кардинально изменивший расстановку сил во власти и оппозиции, не добавил уверенности относительно путей развития национальной экономики. Долгосрочное бизнес-планирование стало еще более зыбким. Расчет в основном на надежду.
Один известный американский анекдот гласит: синоптики никогда не ошибаются — они просто иногда путают даты. В украинских реалиях с экономическим прогнозированием ситуация обстоит намного сложнее. По мнению экспертов рейтингового агентства Standard&Poors, принимая решения об инвестировании, международные корпорации в 80% случаев отдают предпочтение фактору последовательности власти в соблюдении установленных правил игры перед другими более благоприятными, но часто меняющимися условиями. В настоящий период доверие к украинской экономике продолжает во многом держаться не на трезвых расчетах, а на уменьшающихся, но все еще стойких надеждах. В соответствии с этой логикой отставка правительства Тимошенко, воспринимавшаяся как неизбежный итог кризиса в отношениях Президента и премьера, прямым образом не отразилась на инвестиционном имидже Украины. В то время как неожиданная ревальвация национальной валюты нанесла по нему серьезный удар.
Другой фактор, углубляющий эффект непредсказуемости и переменчивости правил игры, — укоренившаяся в отечественных госструктурах традиция не просчитывать влияние своих решений и действий на бизнес-среду. В условиях колоссально сильного присутствия государства в экономике эта «дурная привычка» делает ситуацию особенно хаотичной. На фоне этого, например, публичные рассуждения министра экономики о неминуемости ревальвации, раскачивающие и без того неустойчивую ситуацию на валютном рынке, выглядят смешными мелочами.
Еще один пример «необъяснимых явлений», характерных для сегодняшнего экономического времени: несмотря на то что в Украине уже год и четыре месяца действует отличный, «продвинутый» закон о регуляторной политике, планирование развития малого и среднего бизнеса остается проблематичным. По словам Ксении Ляпиной, председателя Совета предпринимателей Украины при КМУ, советника Президента, данный закон практически не работает. «Ситуация такова, что от бизнесмена постоянно требуется бизнес-план с расчетами перспектив и экономических показателей, а государство, издавая регуляторные акты (законы, постановления, приказы и т. д.), не утруждает себя составлять требуемые законом о регуляторной политике документы, которые называются «анализ регуляторного влияния» (АРВ)». То есть госучреждения даже не анализируют, каких же ожидать последствий, наступающих вследствие вступления в силу этих распоряжений. Еще в мае К. Ляпина утверждала, что всего лишь несколько документов Минэкономики сопровождается АРВ. Да и то такие АРВ касаются преимущественно состояния госбюджета и соблюдения его интересов. С тех пор ситуация никак не изменилась к лучшему.
Новое правительство демонстрирует стремление к осторожности и прогнозируемости в решениях. При этом оно все же не набралось смелости заложить в макроэкономические показатели бюджета-2006 более высокую, чем 8,5%, инфляцию, к чему его, в частности, призывает замглавы бюджетного комитета ВР Валерий Асадчев. По мнению последнего, уже сам факт отсутствия соглашения с Россией о ценах на газ вообще не дает возможности с должной мерой достоверности прогнозировать инфляцию в грядущем году.
Однако есть намеки и на позитив в виде четкого курса на свертывание реприватизации, очерченного Президентом (в том числе и в меморандуме с Партией регионов). Еще в конце августа Ющенко издал распоряжение, ограничивающее свободу действий Кабмина в указанном вопросе и, главное, запрещающее комментировать законность приватизации того или иного объекта без соответствующих выводов Минюста. До этого только неразвитость украинского фондового рынка спасала многие предприятия от краха после того, как любой чиновник мог публично заявить, что-де их, оказывается, «украли». Также правительство, очевидно, вернется к восстановлению в той или иной форме специальных экономических зон. Если при этом будут покрыты потери западных инвесторов от лишения их проектов льгот предыдущим Кабмином, премьер Ю. Ехануров продемонстрирует совершенно редкую для украинской власти черту — умение не только признавать свои ошибки, но и платить за них.
Есть, правда, и другая сторона проблемы. Не только государство вмешивается в экономику «с излишествами», но и предприниматели очень часто строят свой бизнес на грани фола с интересами государства. В стране со стабильной политической и экономической системой такие проблемы рассматривались бы как «текущие вопросы». Но в Украине, похоже, пока избежать катастрофического влияния «качелей государственной политики» на бизнес под силу только тем, кто не торопится связывать свой бизнес с государством, полюбившим крутые амплитуды.
Насколько экономика Украины сегодня прогнозируема? Александр Пасхавер, советник Президента Украины: Никита Михайличенко, эксперт «CASE Украина»:
— Специалисты, занимающиеся экономическим прогнозированием, — это люди, имеющие элементарно пониженный уровень ощущения риска. Поэтому им потом не зазорно признавать, что они ошиблись, и начинать делать новый прогноз. По моему мнению, корректными являются сценарии качественного характера, показывающие взаимосвязь между различными экономическими факторами (например, инфляцией и ценами на нефть). Что касается количественных прогнозов, то я понимаю важность таковых для работы государственной машины, но никогда не считал их надежными. Итоги этих девяти месяцев легко экстраполировать на весь год, чего не скажешь о прогнозах на 2006-й.
Главное, что сейчас нужно понять, — это то, является ли украинская экономика здоровым человеком, перенесшим тяжелое заболевание, или хроническим больным. Я склоняюсь к первому варианту, а значит, в следующем году дела для бизнеса должны пойти лучше. В любом случае правительство Еханурова будет более предсказуемым в плане действий в интересах стимулирования роста. Предыдущий Кабинет по-своему также был прогнозируем в своей непредсказуемости, отчего в принципе бизнесу не было легче. Новый премьер уже сейчас посылает сигналы, что его команда не будет по-революционному плевать на закон, не будет радикальной в решениях. Если либеральное правительство сохранится в течение годового периода, то мы с вами станем свидетелями восстановительного роста.
— Очевидно, що за теперішніх умов прогнозування економічних показників в Україні є справою досить складною. Можна сказати, що прогнозування на один, максимум два роки може бути доволі ефективним. Враховуючи деякі специфічні особливості даних української економіки як перехідної, можна використовувати деякі математичні/економетричні моделі для одержання більш-менш точних прогнозів на найближче майбутнє.
Основні труднощі пов’язані з прогнозуванням на середньо- та довгострокові періоди. Фактично зараз відсутня надійна інформація щодо екзогенних (вхідних) показників моделей, які мають визначатися керівництвом країни. Іншими словами, за відсутності як мінімум декількарічної стратегії розвитку економіки в цілому, а разом із тим фіскальної та грошово-кредитної політики, плану розвитку диверсифікації зовнішньої торгівлі та ін., не можна ефективно спрогнозувати й економічні показники (ВВП, інвестиції, обмінний курс і т. ін.). До того ж дуже часто при прийнятті економічних рішень політична доцільність переважає економічну логіку (останнім прикладом є фактичний провал цьогорічної антиінфляційної політики). Іншою проблемою є те, що вітчизняна економіка чутлива до короткострокових (зовнішніх) шоків. Це сильні коливання показників урожаю (за відсутності чіткої стратегії та ефективних інструментів згладжування цих коливань, що частково пов’язано із нерозвиненістю інфраструктури та технологічною відсталістю аграрного сектору) або залежність металургії від кон’юнктури зовнішнього ринку, яку важко спрогнозувати. Це значно підвищує волатильність економічних даних, що суттєво ускладнює їх моделювання та прогнозування.
Тобто, не маючи надійних припущень щодо майбутньої структури економіки, стратегії її розвитку, а також беручи до уваги її мінливість, малоефективним є і використання складних наукових підходів для прогнозування на довші періоди.
Татьяна Приходько, канд. экон. наук, ведущий научный сотрудник,
Мария Скрипниченко, канд. экон. наук, руководитель отдела моделирования экономического развития Института экономического прогнозирования НАН Украины:
— Послаблення довіри інвесторів до України протягом поточного року є одним із найбільш впливових чинників уповільнення темпів ВВП у найближчі роки. Інвестиційний клімат сьогодні суттєво погіршився через посилення нестабільності економічної ситуації, періодичне виникнення конфліктів навколо реприватизації великих об’єктів, постійні зміни у законодавстві, відміну вільних економічних зон, ліквідацію багатьох пільг для підприємств. Рівень інвестицій за січень-липень цього року знизився на 14,4% проти відповідного періоду торік, що закладає руйнівне підґрунтя стосовно перспектив зростання в 2005-2006 рр. В умовах дострокового старту передвиборчої кампанії та очікувань результатів парламентських виборів сподіватися на суттєві інвестиції до кінця року нереально.
Перспективи збільшення темпів зростання ВВП у найближчий період пригнічуються також зростанням інфляційних очікувань. Джерелами інфляційного тиску виступають зростання споживчого попиту через проведення з кінця минулого року політики суттєвого підвищення соціальних виплат за умов невідповідності темпів зростання доходів населення і динаміки виробництва товарів і послуг, а також через підвищення світових і вітчизняних цін на паливно-енергетичні ресурси. Тенденція зростання цін виробників, яка спостерігається в останній період (на 8,3% за січень-червень 2005 р.), призводить до тиску на споживчі ціни та підвищення інфляційних очікувань у населення. Цінові шоки на ринках окремих продовольчих товарів додатково посилило розвиток інфляційних процесів. За даними Держкомстату України інфляція за 8 місяців поточного року становила 6,7%, а за даними МВФ цей показник в Україні був у два рази більшим. Можливе подорожчання цін на газ у 2006 р. до $180-200 за 1 тис. куб. м є вагомим викликом в цій сфері. Тому спрогнозована при прийнятті бюджету-2006 інфляція на рівні 8,7% викликає сумнів. Перспективи поліпшення цієї ситуації залежать в значній мірі від того, чи буде вирішена своєчасно проблема закупівлі додаткових обсягів паливно-енергетичних ресурсів з тим, щоб уникнути різких цінових змін, а також від формування кон’юнктури на світових ринках.
Зниження темпів приросту ВВП до 2,8% за січень-серпень поточного року супроводжується процесами деіндустріалізації. Уповільнення зростання промисловості (до 0,5% за 8 місяців) зумовлене передусім від’ємною динамікою експортоорієнтованих різновидів економічної діяльності — металургії та пов’язаною з нею коксохімії. Це стало наслідком скорочення зовнішнього попиту на український метал за умов його подорожчання через випереджувальні темпи зростання цін на сировину порівняно із готовою продукцією (ціни на металеву руду зросли за 8 місяців вдвічі). Також зросли інфляційні очікування суб’єктів підприємницької діяльності за умов підвищення цін на вантажні перевезення та електроенергію.
Водночас очікування щодо суттєвого пожвавлення промисловості в найближчий період мають певні підстави, що пов’язано із активізацією видів діяльності, орієнтованих на внутрішній ринок. Так, харчова промисловість навіть збільшила темпи зростання проти попереднього року за умов поширення споживчого попиту. Спостерігається також активізація виробництва в машинобудуванні (має найвищий показник приросту в промисловості) та виробництві будівельних матеріалів, що створює передумови відновлення інвестиційної діяльності в наступному році. Оцінка впливу зазначених чинників дозволяє прогнозувати зростання ВВП в поточному році на рівні 3,5-4% і 5-6% в 2006 р. Водночас варто відзначити, що для України ці показники є занадто низькими у часи, коли за роки трансформаційного спаду втрачено майже половину ВВП.