Зупинимося на ключових моментах підозри. Нещодавно затриманий колишній начальник управління Служби безпеки України по Криму Олег Кулініч регулярно передавав Володимиру Сівковичу, який після Революції Гідності втік на росію, секретні відомості про діяльність високопосадовців та про процеси, які відбуваються в СБУ. У документі фігурують дати телефонних розмов Кулініча з Сівковичем. Переважно вони відбувалися до 21 жовтня 2020-го, коли президент Володимир Зеленський призначив його очільником кримського управління спецслужби.
Відразу виникає запитання: якщо телефонні розмови документувалися, чому кандидатуру Кулініча подали на затвердження президенту? І хто несе персональну відповідальність за це. Адже навіть із відкритих джерел про цю особу достатньо інформації, щоб засумніватися у її відповідності посаді. Кулініч у 1990-х роках працював в СБУ, за даними екс-керівника апарату спецслужби Ігоря Гуськова, є випускником академії ФСБ росії. До повернення в Службу безпеки Кулініч встиг попрацювати заступником держсекретаря Мінпаливенерго (за часів Леоніда Кучми), за часів прем’єрства Віктора Януковича (2006-07 рр.) був віце-президентом НАЕК “Енергоатом”, яку очолював Андрій Деркач, за часів прем’єрства Юлії Тимошенко (2008-09 рр.) керував Держкомітетом із земельних ресурсів. Вочевидь, не схожий на “нові обличчя”, які “зелені” обіцяли привести на посади у 2019 році.
Наступний цікавий момент у тексті підозри стосується напрямку діяльності угрупування. Судячи з оприлюднених даних, в СБУ працював цілий спрут – не тільки збиралися і передавалися відомості про роботу спецслужби, але й на посади призначалися свої люди. Зокрема, Кулініч передавав Сівковичу відомості щодо необхідності призначення Андрія Наумова на посаду першого заступника голови СБУ з метою взяття під контроль членами злочинної організації діяльності Департаменту контррозвідки СБ України; відомості про виконання плану щодо призначення на посаду працівника Управління по роботі з особовим складом СБ України та вирішення через останнього питання щодо призначення нового керівника Національної академії СБ України, а також щодо можливості у подальшому через вказаного працівника впливати на керівництво СБ України з метою прийняття рішень, необхідних для угрупування. Наумов фігурував у цілій низці журналістських розслідувань, у ЗМІ його називали “гаманцем Баканова”. В СБУ колишній співробітник прокуратури прийшов у 2019 році і вже за рік отримав звання бригадного генерала. Після початку війни Наумова звільнили з посади, крім того президент позбавив його генеральського звання. Востаннє цього персонажа бачили у Сербії, де його затримали. Чи зверталися українські правоохоронні органи до сербської сторони про екстрадицію Наумова, досі невідомо.
І третій цікавий момент у тексті підозри – там ніяк не фігурує Іван Баканов. Тобто без його відома не могли пройти кадрові призначення, але слідство оминає ці речі. Нагадаємо: своїм указом від 17 липня 2022 року президент Зеленський усунув Баканова від виконання обов’язків очільника Служби безпеки відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: “Невиконання (неналежне виконання) службових обов’язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов’язків”. Задля встановлення фактів невиконання службових обов’язків здійснюється службове розслідування. Хоча стаття 47 і виглядає тяжкою для посадовця, проте в ній є механізм відповідальності командира (начальника) за усунення підлеглого без достатніх підстав. Верховна Рада вже відправила Баканова у відставку, але указ Зеленського про усунення голови СБУ не скасований. А це має означати, що службова перевірка проводиться і суспільство про її результати повідомлять. Або забудуть повідомити, і це буде певним сигналом про те, які у Зеленського плани на Баканова. Тобто чи робиться спроба вийти з цієї історії без оприлюднення правдивої інформації, причетний чи непричетний Баканов до угрупування, що працювало на ворога під дахом СБУ (скоріше, його могли використати в темну з огляду на недосвідченість у специфіці внутрішньої кухні спецслужби, де переплетено багато різноманітних інтересів і сфер впливу).
До слова, генпрокурора Ірину Венедіктову іншим указом президент відсторонив відповідно до частини другої статті 11 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”. Службове розслідування цією статтею не передбачене. Так що Венедіктову з часом можуть кудись призначити (ходять чутки, що вона поїде послом у Швейцарію), а от у Баканова до з’ясування всіх деталей – “вовчий квиток”.
Текст підозри Сівковичу, оприлюднений ДБР, виглядає переконливим. А чистки в СБУ, які здійснює глава держави, вочевидь, зумовлені цією справою. Вочевидь, бо публічних пояснень щодо звільнення тих чи інших СБУшних начальників нема. Як немає поки і кримінальних проваджень щодо них. Коли припустити, що їх призначали з подачі Кулініча і Наумова, тоді до влади виникне питання, чи достатньо обмежитися тільки звільненнями.
Тут варто нагадати іншу історію, яку з цією пов’язує прізвище Деркача. Рівно місяць тому в СБУ повідомили про викриття агентурної мережі країни-агресора, до якої входив цей нардеп, з яким пов’язують Кулініча. За даними слідства, Деркач курував створення низки приватних охоронних фірм у різних областях, щоб використати їх для швидкого захоплення України. Тоді Depo.ua звернув увагу на два моменти: ймовірність ставки росії на зрадників не серед військових, а серед СБУшників, що зараз отримує підтвердження, та на необхідність покарання всіх учасників викритої агентурної мережі. За місяць потому інформації стосовно затримань фігурантів цієї справи або перебування їх на лаві підсудних, не було. Зараз маємо ще більш гучну справу. У детективах часто слідчі успішно розкривають справи й оповіді на цьому закінчуються. Тобто засудження і посадка злочинців передбачаються апріорі. Поки ми також бачимо детектив: текст підозри вражає деталями, але чи буде суд, ось в чому питання.
І дозволимо собі ще одне нагадування. Баканова не відразу призначили головою СБУ, спочатку новообраний президент Зеленський зробив свого товариша з дитячих років і колегу по “Кварталу” першим заступником голови Служби безпеки – начальником головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю центрального управління СБУ. Того самого управління “К”, до нього завжди були нарікання від бізнесу. І яке намагаються залишити в системі спецслужби попри зауваження від наших західних партнерів, котрі не розуміють, навіщо в Україні при кожному силовому відомстві є антикорупційні структури. У подальшому на керівних посадах в СБУ опинялися вихідці з цього управління. Власне, і нинішній т.в.о. Василь Малюк керував антикорупційним главком. Звісно, не можна стверджувати, що в управлінні “К” працюють нечисті на руку люди, але проглядаються певні пріоритети влади.
Отже, залишається сподіватися, що Зеленський, по-перше, більше не призначатиме на голову СБУ когось зі своїх друзів, бо для відстоювання національної безпеки потрібні фахівці, а не просто хороші хлопці з твого двору. А, по-друге, оскільки до війни так і не вдалося провести реформу СБУ, хоча обіцянкам це зробити не один рік, на часі реалізувати такі зміни в структурі спецслужби, які б зробили її справді службою безпеки. Без невластивих правоохоронних повноважень, зате із посиленням куди важливіших напрямів захисту національної державності, контррозвідки, кібербезпеки, боротьби з тероризмом. Ну і, звісно, з посиленою перевіркою кадрів до прийняття на роботу. Щоб потім не влаштовувати чергове полювання на зрадників.
