Абсолютна більшість (86%) українців у війні в Україні звинувачують керівництво Росії та її громадян. Але близько 20% вважає, що винна і наша влада, а 18% і 16% респондентів також звинувачують членів НАТО та керівництво США. Такими є дані опитування фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова. “Коментарі” намагалися з’ясувати про що свідчать наведені дані. Чому частина респондентів звинувачують у вторгненні керівництво України, США, членів НАТО? Чи є підстави? Що вплинуло такі висновки?
Результати опитування свідчать, що українці чітко визначені
На думку кандидата політичних наук, політексперта Дмитра Гаврилюка, результати свіжих соцдосліджень свідчать передусім про те, що більшість українських громадян у причинно-наслідковому аспекті відповідальності за військову агресію проти України чітко визначені.
“Мене як політичного оглядача це приємно вражає, – зазначає він. – Звісно, тих респондентів, які відповідальність за війну та її наслідки переводять на колективний Захід, НАТО та військово-політичне керівництво України, ігнорувати не варто. Для влади це певний сигнал, що комунікація з громадянами в контексті аргументації та пояснення своїх дій та стратегії деокупації має будуватися системніше та грамотніше. Важливо доносити саме це, а не те, що українська влада добре навчилася грати у своєрідний “пінг-понг” політичною відповідальністю та звинуваченням опонентів (як це на постійній основі роблять російська влада та їхні пропагандисти в інформаційному полі)”.
Крім того, експерт вважає, що для української влади дані показники громадської думки можуть бути карт-бланшем для нарощування динаміки не лише на полі бою, а й у тилу.
“Але для останнього важливо, щоб здійснення внутрішніх та інституційних реформ проводилося через призму принципу “все для фронту”. Важливо активувати зусилля щодо засудження військової агресії та терористичної діяльності на території України у міжнародних судових інстанціях та розширення антиросійської політичної, економічної, технологічної та навіть культурної коаліції, – наголошує Дмитро Гаврилюк. – Переконаний, що деміфілогізації російських політичних та військових наративів в українському інформаційному просторі має бути більше уваги приділено як з боку державної влади в Україні, так і експертного середовища. Це важливо робити та ретранслювати ширше і через лідерів громадської думки для більшого охоплення різних аудиторій”.
У той же час, резюмує експерт, якщо спробувати “вангувати”, то в середньостроковій перспективі, у разі збільшення інтенсивності обстрілів російськими військами мирних українських міст та їх населення, кількість звинувачуючих українську владу може збільшуватися – через відсутність у громадян навичок фільтрації необ’єктивної інформації, доступності різних джерел інформації, а також емоційного сприйняття політичного процесу та сьогодення в цілому.
Низка опитаних висловилася у стилі “винні всі”
Експерт Українського інституту політики Микита Трачук зазначає, що знайомий із цим опитуванням. І вважає цілком природним, що переважна більшість респондентів вважають, що у війні винен саме агресор – той, хто напав.
“Безперечно, що російське керівництво, російська держава за підтримки значної частини громадян РФ розпочало великомасштабну агресію проти України. І левова частка провини саме на них, – наголошує експерт. – При цьому, низка опитаних висловилася у стилі “винні всі”. Думаю, це можна пояснити так. З 2015 року у нас діяли так звані “Мінські угоди”, укладені за посередництва Франції та Німеччини. При цьому ні ми, ні наші опоненти не поспішали виконувати їх. По суті їх не виконував ніхто. Кожен зі своїх причин. Схоже, ці домовленості укладалися з тією метою, щоб їх не виконувати. І це не моя особиста думка, подібним чином висловлювалися багато топ-спікерів України. Наголошувалося, що ці угоди були потрібні нам лише як перепочинок – і виконувати їх ніколи не входило до наших планів”.
Але ж, по суті, це був єдиний мирний план, дипломатичний вихід із конфлікту, який був на офіційному рівні, наголошує Микита Трачук. Так, це були погані, невигідні нам угоди. Але інших не було.
“І, за логікою, якщо мирні угоди не спрацьовують, ми отримуємо війну. Мені здається, саме з цим пов’язано те, що частина суспільства звинувачує у тому, що відбувається з 24 лютого, зокрема українську владу та наших міжнародних партнерів. Напевно, і вони, і ми – українська експертна спільнота – мали зробити більше, щоб не допустити широкомасштабної війни у центрі Європи у XXI столітті. Потрібно було шукати всі можливі шляхи, щоб модернізувати “Мінські угоди”, укласти деякі інші, схилити Москву до компромісів, умовити Київ піти на якісь поступки. Але цього, на жаль, не сталося, – констатує експерт. – Водночас наголошую, це не є виправданням, поясненням, мотивацією для варварської російської агресії. І цілком можливо, що б ми не робили, ми б не змогли вплинути на рішення, що вже дозріло в путінській голові, про відкрите вторгнення в Україну. Незважаючи на трагічні наслідки, зокрема, для самої держави-агресора”.
Нагадаємо, що “Коментарі” інформували про переговори між Україною та РФ: кому із сторін вони потрібні більше.
