Що відбувається у Херсоні – чи є ознаки того, що місто скоро буде звільнено

aeeefcdaceafbdbfdaa

Керівник російських окупаційних військ в Україні Сергій Суровікін увечері в середу, 9 листопада, заявив, що ухвалено “непросте рішення” про відведення угруповання на лівий берег Дніпра. Проте в Офісі президента України зазначили, що поки що не видно ознак, ніби загарбники залишають Херсон без бою. Експерти розповіли виданню “Коментарі”, що відбувається і чому, а також як важливо далі діяти вищому військово-політичному керівництву України та ЗСУ.

Якщо росіяни відходитимуть протягом 4-5 днів, наші зможуть зайти в залишені ними населені пункти не раніше, ніж за тиждень Політичний експерт Валентин Гайдай вважає, що заява про відхід росіян з Херсона не є сенсацією.

“Їхній відступ на півдні давно анонсувався, аналізувався військовими експертами. І це не ефект несподіванки як з наступом ЗСУ в Харківській області. Тоді це було реальним сюрпризом, завдяки чому вдалося досить швидко деокупувати чималу частину нашої території. Ну, а звільнення Херсона через ситуацію, що склалася навколо нього (ЗСУ перебили логістичні ланцюжки противника, тримали під вогневим контролем мости, понтонні та поромні переправи, склади) було лише питанням часу”, – пояснює Валентин Гайдай.

Те, що наші не поспішають входити до Херсона, піднімати над ним український прапор – це правильно, впевнений він.

“Якщо росіяни відходитимуть протягом 4-5 днів, наші зможуть зайти в залишені ними населені пункти не раніше, ніж за тиждень. Так було із визволенням тієї ж Київської області. Слід діяти поступово, планомірно, розважливо. Ми не повинні бігти вперед безоглядно, – наголошує експерт. – Спершу треба зібрати дані розвідки – що реально відбувається у Херсоні. Чи не влаштував ворог там пастку, засідку? Чи не замінувано повністю місто, щоб обрушити його на голови нашого угруповання? Залишається відкритим і питання з гіпотетично можливим підривом супротивником греблі Каховської ГЕС. Лише оцінивши ситуацію з усіх боків, на підставі даних розвідки, Генштаб ухвалить рішення про захід на залишені росіянами території”, – наголошує експерт.

У “договорняки” на кшталт того, що росіяни йдуть із Херсона і конфлікт “заморожується” Валентин Гайдай не вірить.

“Вважаю, що цього не станеться. Ви можете собі уявити, щоб Сталін, Черчілль і Рузвельт року так у 1944-му, коли стало ясно, що фашистська Німеччина зазнає поразки, почали домовлятися з Гітлером про певний поділ сфер впливу? Отак і з Путіним ніхто зараз вести переговорів не буде. Ставки зроблено”, – зазначає експерт.

Він не виключає, що до кінця року ми побачимо наступ ЗСУ на Мелітополь та Бердянськ.

“Якщо це станеться, то вороже угрупування в Херсонській області, що залишається поки що не на лівому березі Дніпра, в окремих районах Запорізької, буде, по суті, розгромлене. У такій ситуації з огляду на те, що після підриву Кримського мосту неможливо експлуатувати як раніше, воно залишається фактично без постачання. Тоді, серед іншого, виявиться можливість деокупації Енергодару та Запорізької АЕС. Ну, а потім, ймовірно, розпочнеться черговий етап битви за Донбас”, – робить висновок Валентин Гайдай.

Цілі України залишаються незмінними Політолог, експерт аналітичного порталу “Слово і Діло” Валентин Гладких наголошує, що безвідносно від планів та намірів рашистських окупантів, цілі України, залишаються незмінними.

“Цілі ці чітко артикуловані президентом Володимиром Зеленським, – зазначає експерт. – А саме: відновлення територіальної цілісності та державного суверенітету в межах міжнародно визнаних кордонів станом на момент проголошення Незалежності України; гарантії безпеки; вступ до ЄС; притягнення до відповідальності покарання винних у скоєних росіянам військових злочинів в Україні; компенсація завданих війною збитків”.

Звичайно, важливо досягти цих цілей, мінімізувавши втрати серед як наших військовослужбовців, так і цивільного населення, наголошує Валентин Гладких. Виходячи з цього, упевнений він, і діятиме вище військово-політичне керівництво України.

Читайте також на порталі “Коментарі” — загроза повторного вторгнення з Білорусі: чому вона наростає – чи може спалахнути протест у країні.