Країни НАТО на саміті в Бухаресті обговорюють постачання Україні засобів для підтримки, страждаючої від російських ударів, енергосистеми, а також систем ППО. При цьому щодо ЗРК Patriot все залишається туманним. Тим часом Угорщина продовжує блокувати участь України в засіданнях НАТО, вимагаючи “вирішити питання про права угорської меншини в Закарпатті, яке назріло давно”. Чи є можливість вплинути на угорську позицію, яка суперечить думці практично всіх членів НАТО? Як оцінюєте ситуацію з постачанням Україні озброєнь для відбиття російської агресії? Чому Захід досі гальмує деякі життєво необхідні позиції? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
На даному етапі в НАТО вважають, що достатньо Україні колишніх радянських, а також більш сучасних засобів ППОДиректор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов наголошує, що на угорців завжди є управа. По лінії Євросоюзу, наприклад, це припинення фінансування з фонду ЄС. І офіційний Будапешт стає зговірливішим.
“Що стосується НАТО, якби керівництво ключових країн Північноатлантичного альянсу щиро бажало участі України в різних самітах у загальному складі (тих самих глав МЗС країн НАТО + Україна), гадаю, знайшли б можливість вплинути на угорців. Але зараз це не питання №1. Потрібні зустрічі і так відбуваються просто в іншому форматі. Наприклад, у форматі Міністр закордонних справ України Кулеба – генсек НАТО Столтенберг. І Кулеба доніс основні наші позиції, меседжі, прохання щодо військової допомоги з боку держав Альянсу”, – пояснює експерт.
До того ж, продовжує він, беруть участь у спільних сесіях саме члени НАТО, а не кандидати в члени або партнери, хай навіть такі близькі як Україна, враховуючи військово-технічне партнерство, що міцніє, між нашою країною і державами, що входять до Північноатлантичного альянсу. Тому тут, зазначає Вадим Карасьов, країни НАТО просто не хочуть, скажімо так, змінювати правила.
“Що стосується пригальмовування Заходом постачання тих чи інших видів озброєння Україні. Головна причина та сама – побоювання нового витка ескалації з ризиком прямого втягування країн НАТО у війну з РФ. А як ми знаємо, члени Альянсу, ключові держави, насамперед США, вважають, що принаймні на цьому етапі немає в цьому необхідності. Ті чи інші військові постачання – так. Кошти ППО з радянської спадщини та деякі сучасніші західні зразки – так. Артилерія (ствольна та ракетна), боєприпаси – так. Але ЗРК Patriot – це вже новий військово-технічний рівень”, – наголошує експерт.
До того ж, наголошує він, потрібен дуже кваліфікований персонал для обслуговування цієї високотехнологічної системи. На даному етапі керувати такими ЗРК, виконувати та забезпечити їх життєдіяльність та боєздатність можуть лише розрахунки з країн-членів Альянсу. А це – пряма їхня участь у війні, чого Захід намагається уникнути.
“Також треба розуміти, що Patriot – інтегрована протиповітряна система оборони НАТО. І якщо її передати Україні, це знову ж таки означатиме, що частина Альянсу відкрито вступає у війну. З тієї ж причини, до речі, блок виступав і виступає проти безполітної зони над Україною. Все це означає прямий вступ НАТО до війни з РФ. Чого в Альянсі не хочуть, тому що це в рази підвищує ризики ядерних ударів та Третьої світової”, – пояснює Вадим Карасьов.
За його словами, на даному етапі в НАТО вважають, що достатньо Україні колишніх радянських, а також більш сучасних (але не рівня Patriot, яких до того ж не вистачить, щоб повністю закрити наше небо) засобів ППО. Плюс — надання нам підтримки різного роду генераторами (щоб знизити витрати виходу з ладу енергетичної інфраструктури внаслідок російських ракетних ударів).
Якби був шанс, що постачання Patriot виключать ракетні удари з боку Росії по Україні, тоді можна було б, навіть з урахуванням ризику, йти на це. Але такої кількості даних ЗРК, схоже, просто немає, зазначає експерт.
“І ще важливий момент. Я не виключаю, що країни НАТО готуються до того, щоб все ж таки передати нам системи Patriot. Просто роблять це тихо, не афішуючи. Різного роду витоку на це вказують, – вважає Вадим Карасьов. – Можливо, ці ЗРК надійдуть до нас разом з іншими системами ППО та ПРО, щоб комплексно забезпечити максимальний захист України. Наприклад, від Ізраїлю надійде “Залізна баня”, від країн Заходу – Patriot та інші потужні системи. Але для цього потрібен час. Поки що НАТО, насамперед, США та провідні країни Європи, до цього, схоже, готові. Але це не означатиме, що вони не будуть не готові через, наприклад, місяць-два – якщо інтенсивність та руйнівна сила ударів Росії по українській інфраструктурі наростатиме, так само як гуманітарні проблеми в Україні”.
У поставках озброєння Україні останнє слово за ключовими членами НАТО – США, Великобританією, Німеччиною, ФранцієюПолітичний експерт Сергій Таран упевнений, що швидкість постачання Україні сучасних систем ППО залежить від двох факторів.
Перший – технічні можливості нашої країни приймати ці засоби. Потрібно навчити персонал, мати людей, які вміють працювати на цих установках. Це не так швидко, як здається.
Другий чинник – наявність таких систем ППО. Їх на Заході не так багато. Це не автомати, навіть не танки. Такі системи потрібно або виготовляти або знімати з озброєння в тому чи іншому місці.
Саме ці два чинники, наголошує Сергій Таран, затримують постачання сучасних засобів ППО в Україну.
“Але, – наголошує експерт, – крок уперед те, що вже немає політичних перешкод для такого роду поставок. Вони закінчилися, коли Росія почала масово та цілеспрямовано обстрілювати своїми ракетами українські мирні міста та об’єкти енергетичної інфраструктури. Це зняло страхи Заходу щодо того, що постачання Україні систем ППО призведе до ескалації. Росіяни й так розпочали ескалацію. І тепер питання лише в тому, що Захід мав потрібну кількість відповідних систем, а український персонал навчився на них працювати”.
Щодо позиції Угорщини, то вона мало на що впливає, упевнений Сергій Таран.
“Так, офіційний Будапешт блокує якісь засідання, але принципових рішень заблокувати не може. І Україна врешті-решт отримує від НАТО те, що хоче, якщо того хоче НАТО. І тут слово за ключовими членами Альянсу – США, Великобританією, Німеччиною, Францією. І їхнє рішення Угорщина не зупинить, – зазначає експерт. – Слід також розуміти, що Угорщина має непрості стосунки не лише з Україною, а й з Румунією, зі Словаччиною. Причина та сама – становище угорської меншини на цих територіях. Історія має давнє підґрунтя, коли Угорщина за підсумками Першої світової війни зменшилася фактично на дві третини. І такі дискусії, які має Угорщина з Україною, вона має з іншими країнами. Що не завадило Угорщині стати членом ЄС і НАТО – і так чи інакше дотримуватися їхньої політики. Отже, її позиція для нас, звичайно, неприємна, але принципового значення вона не має”.
Угорщина, як і Китай, не йде на відкриту підтримку РосіїПоліттехнолог, партнер SIC Group, голова Інституту демократії та розвитку PolitA та партії “Національна платформа” Катерина Одарченко розмірковує так:
“Позиція США, які є одними з ключових донорів НАТО, незмінна – підтримка постачання озброєнь в Україну є однозначною та двопартійною. Основні дискусії всередині Штатів виникають щодо грошей, які прямують безпосередньо на підтримку українського бюджету. Постачання тих самих систем ППО, дедалі сучасніших, обговорюються”.
Щодо позиції Угорщини – вона, за словами експерта, на жаль, не нова.
“Угорський прем’єр Орбан завжди симпатизував Путіну. Та й його власний стиль правління є досить спірним. Плюс – серйозна енергетична залежність Угорщини від РФ, – пояснює Катерина Одарченко. – Поки що Орбан та його партія залишаються при владі, щось змінити в даному ракурсі навряд чи вийде. Тим більше, що така позиція офіційного Будапешта не лише щодо просування нашої країни до НАТО, а й щодо надання Україні озброєнь, щодо введення антиросійських санкцій. Видно явна вона до РФ. При цьому Угорщина, як і Китай, не йде на відкриту підтримку Росії, як роблять ті самі Білорусь, Еритрея та інші маргінальні чи тотально залежні від Кремля країни”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — демілітаризація та денацифікація – просто слова: у РФ проговорилися, назвавши справжні цілі війни в Україні.
