Під час вечірнього звернення 1 грудня президент України Володимир Зеленський, серед іншого, говорив про УПЦ та санкції проти цієї релігійної організації. Наголосивши, зокрема, що на РНБО розглядали “зв’язки окремих релігійних кіл з державою-агресором”. Експерти спеціально для видання “Коментарі” оцінили ці кроки.
Рішення РНБОУ перевірити релігійних діячів щодо зв’язків із державою-агресором – жорстке, але справедливе Політтехнолог Петро Охотін зазначає, що ще у 2011 році опублікував статтю “Русский мир” как технология”, де було розглянуто, зокрема, роль церков московського патріархату у просуванні російських наративів.
“Рішення РНБОУ перевірити релігійних діячів щодо зв’язків із державою-агресором вважаю жорстким, але справедливим, – каже експерт. – Такі дії повністю лягають у логіку спротиву російській агресії і мають на меті саме збільшення обороноздатності української держави”.
На думку Петра Охотіна, це аж ніяк не “полювання на відьом”, хоч би як це хотіли виставити російські пропагандисти.
Сама діяльність УПЦ МП не може не зв’язуватися із РПЦ Експерт Українського центру суспільного розвитку, політтехнолог Юрій Подорожній наголошує, що Російська православна церква (РПЦ) в Україні намагалася позиціонувати себе як Українська православна церква (УПЦ). Навіть втратила приставку Московський патріархат (МП), сподіваючись, що її антиукраїнська діяльність у роки незалежності знову пройде повз увагу суспільства. Не допомогло. Як не допомогло і внесення змін до Статуту цієї організації 17 травня цього року, які мали на меті фізичне збереження РПЦ в Україні.
“Митрополит Онуфрій, незважаючи на запеклий опір його підлеглих, наполягав на тому, щоб призначення керівника церкви не потребувало благословення московського патріарха. Причиною такого рішення Онуфрія не стала відкрита фаза війни РФ проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року. Суспільство добре пам’ятає ставлення самого митрополита до війни, що триває з 2014 року. На першому засіданні новообраної Верховної Ради він демонстративно відмовився вшанувати пам’ять загиблих українських воїнів. Ну, а причиною внесення змін до статуту стали порожні церкви МП після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, а відповідно – зменшення доходів митрополії від продажу релігійних послуг населенню, – пояснює Юрій Подорожній. – Звісно, зменшення кількості парафіян розпочалося з моменту отримання українським православ’ям Томоса від всесвітньої патріархії у січні 2019-го. Останніми роками соціологічні служби фіксували, що українці більшою мірою вважали себе парафіянами Православної церкви України (ПЦУ)”.
За словами експерта, сама діяльність УПЦ МП не може не пов’язуватись із РПЦ. Занадто міцний, зазначає він, часто не релігійний, зв’язок по лінії російських спецслужб пов’язує духовенство РПЦ з російською владою.
“І це не дивно, – вважає Юрій Подорожній. – Не секрет, що зруйновану у 20-30 роки минулого століття радянською владою російську церкву почали відроджувати за прямою вказівкою Сталіна під пильним наглядом та безпосереднім керівництвом органами НКВС (згодом – КДБ, нині – ФСБ). А зв’язок, який вибудували спецслужби, міцніший за релігійний зв’язок. Власне, церковна організація є ідеальною структурою спецслужб. Адже церква має міцну адміністративну вертикаль та дисципліну, яку неможливо заперечити, бо церква – закрита авторитарна структура, яка перебуває поза впливом держави”.
Виходячи із вищесказаного, рішення РНБО вітається українським суспільством, упевнений експерт. А шанувальникам УПЦ МП, на його думку, навіть крити нічим.
“З моменту початку війни, з 2014 року, практично єдиними, у кого не змінилося нічого на окупованих територіях, є священики УПЦ. Вони не лише не засудили війну, а й стали колаборантами, посібниками окупантів – як у Криму, так і на теренах т.зв. “Л-ДНР”. Вишенькою на торті стала поведінка священиків МП на новоокупованих територіях після початку повномасштабного наступу Росії. Під час шабашу, який влаштував Путін у Кремлі щодо приєднання Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей до складу РФ, участь у заходах із цього приводу брали священики УПЦ”, – наголошує Юрій Подорожній.
Він зазначає, що з огляду на дисципліну у церкві, яка навіть не снилася військовим, про це не могли не знати керівники УПЦ. А навіть якщо не знали, то не засудили цей вчинок, як і вчинки сотень священиків-колаборантів, які сприяють терору з боку Росії на окупованій території України.
“Немає сумнівів, що РФ тиск на свою філію в Україні представлятиме як “репресії проти священиків”. Але з огляду на стан справ в УПЦ держава має лише один вихід. Ця релігійна організація має бути розпущена! І зараз питання стоїть навіть, не про те, чи ця церква існуватиме, а скоріше – що робити зі священиками, – вважає експерт. – Бажаючим перейти до ПЦУ, двері залишалися відчиненими з дня отримання Томоса. Думаю, так залишиться й надалі. У віруючих нічого не зміниться. І канонічності, і можливості дотримуватись православного обряду у них буде достатньо. Інше питання – чи вистачить мужності українській правоохоронній системі дати правову оцінку діяльності УПЦ, порушити кримінальні справи та довести їх до суду. Адже проти багатьох священиків можливі серйозні звинувачення, як правило, у державній зраді”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — російська армія не може наступати в Україні: у британській розвідці назвали головну причину.
