Війна в Україні: чи варто чекати до кінця року якихось зрушень

cfcffcefecfbb

У ніч проти 19 грудня росіяни влаштували чергову атаку на Україну за допомогою іранських дронів. Постраждала, зокрема, Київська область. На власне фронті “спека” — в Донецькій області, особливо в районі Бахмута. Тоді як на півдні (Запорізька область, Херсонська) ми, за словами президента Зеленського, зменшуємо потенціал російської армії. Чи варто чекати до кінця року якихось зрушень у війні на землі та в повітрі, а також у дипломатичних, політичних, економічних ударах по країні-агресору? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.

Українці, затамувавши подих, чекають на новорічний подарунок від генерала Залужного чи, якщо не подарунок, то хоча б сувенір Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна розмірковує так:

“Відновлення ударів по об’єктах критичної інфраструктури іранськими дронами свідчить про їх нове постачання, яке, як відомо з різних джерел, у рази перевершує попереднє. Тому тероризм проти українців за допомогою барражуючих боєприпасів найближчим часом суттєво зросте. Однак і наше ППО навчилося досить ефективно їх збивати, що, звісно, не зменшує ризиків для інфраструктури, але суттєво збільшує витрати дронів для суміжної сторони”.

Головна інтрига, зазначає Ганна Малкіна, залишається щодо постачання Іраном росіянам балістичних ракет. Якщо це відбудеться – українській ППО доведеться долати нові виклики з незрозумілими поки що наслідками, акцентує політолог.

“Напад з боку Білорусі та похід об’єднаних російсько-білоруських сил на Київ “відкладено” до січня-лютого, – вважає експерт. – Європейський Союз уже погодив 9-й пакет санкцій проти РФ, на горизонті замаячили постачання Україні систем “Патріот” від США, перспектива Гаазького трибуналу стала центральною темою на російських федеральних каналах. Все це дає підстави для стриманого оптимізму моменту. Українці, затамувавши подих, чекають на новорічний подарунок від генерала Залужного. Або не подарунка, але хоч би сувеніра. Якщо взяти до уваги, що попередні великі контратаки здійснювалися з інтервалом у два місяці, то відлік, розпочатий 11 листопада з деокупації Херсона, вказує нам на більш-менш відчутні дати”.

Стриманий оптимізм, акцентує Ганна Малкіна, звичайно, не скасують того факту, що зима буде тяжкою.

“Тяжкою для хлопців в окопах під Бахмутом, важкою для звичайних людей у будинках без світла та опалення. Але виявилося, що ми, українці, неймовірно адаптивні до будь-яких умов, коли знаємо, навіщо це нам, – підкреслює політолог. – А ми достеменно знаємо – навіщо!”.

Серйозних наступальних операцій як з одного, так і з іншого боку слід очікувати вже наступного року Екс-дипломат, політичний експерт, заступник командира роти добровольчого формування Бориспільської місцевої територіальної громади №1 Вадим Трюхан вважає наступ ЗСУ до кінця поточного року малоймовірним.

“І тому, що залишилося дуже мало часу – фактично півтора тижні. І через те, що нам не вдалося накопичити достатньо наступального потенціалу – через те, що західні партнери не виправдали певною мірою очікувань українців (як мінімум за трьома напрямками)”, – пояснює експерт.

По-перше, немає “зеленого світла” на надання Україні сучасної висококласної бронетехніки – тих самих танків “Абрамс” та “Леопард”.

По-друге, так і не схвалено рішення щодо авіації. Ні щодо сучасних американських літаків типу F-16, ні навіть щодо старих радянських МІГ, які є у Польщі та Словаччині.

По-третє, ми не маємо достатньо боєкомплекту для артилерії. Це частково пояснюється тим, що фізично у наших партнерів немає необхідної кількості, умовно кажучи, “зайвих” снарядів. Але й тим, що немає політичної волі серйозніше допомогти Україні в цьому ракурсі, вважає Вадим Трюхан.

Він також наголошує, що росіяни продовжують лякати світ ядерною війною. Хоча всі провідні розвідки світу стверджують, що готовності піти на цей самогубний крок РФ не має.

“Мені здається, що наші західні партнери просто бояться зламати цей тендітний баланс – коли їм вдалося різними способами (і попередженнями Кремлю, в тому числі по закритих каналах, та постачанням новітніх озброєнь Україні) переконати Путіна та його поплічників, що використання ядерної зброї – неприпустимо . І все ж таки вони, схоже, побоюються, що у разі ще одного швидкого військового успіху ЗСУ, росіяни знову актуалізують ядерну тему. Можливо, саме цими побоюваннями можна пояснити паузу із постачанням Україні необхідних для настання видів озброєння”, – розмірковує Вадим Трюхан.

До того ж, продовжує він, слід враховувати дуже нестабільні погодні умови як для зимової пори року. Заморозки чергуються з відлигою – і дуже складно планувати наступальні дії із застосуванням бронетехніки (земля має бути або мерзлою, або сухою, а в нас все частіше – сльота).

“Крім того, росіяни таки зуміли, незважаючи на свою традиційну бездарність, провести досить успішну як для них мобілізацію. Вони не кинули відразу всіх 300 тисяч “чмобіків” у пекло війни, лише закрили частиною з них “дірки”, що утворилися на фронті. А близько 200 тисяч тих, кому вручили повістки, відправлені на навчання та на полігони – як російські, так і білоруські. Тож противник має резерви”, – підкреслює експерт.

Серйозних наступальних операцій як з одного, так і з іншого боку слід очікувати вже наступного року, впевнений він. Швидше за все – у лютому-березні.

“При цьому, локальних успіхів Україна може досягти, у тому числі, у найближчі тижні – останні цього року чи перші року нового. Це, зокрема, стосується Запорізької АЕС, яка фактично стала для росіян валізою без ручки – і нести не можуть, і кинути шкода. Той факт, що досі тривають переговори між МАГАТЕ та РФ щодо створення так званої демілітаризованої зони навколо ЗАЕС, говорить про те, що росіяни намагаються щось собі виторгувати. Будучи вже готовими вийти з Енергодару, залишивши ЗАЕС, як вони навесні змушені були під тиском ЗСУ залишити Чорнобильську АЕС, – нагадує Вадим Трюхан. – Однак навряд чи окупаційні війська зроблять це просто у вигляді чергового жесту доброї волі. Кремль поставив їм завдання – чіплятися за кожен метр української землі. Відповідно будуть важкі позиційні бої – і на Донбасі, і в південних регіонах, і на дипломатичному фронті, у тому числі щодо ЗАЕС”.

Читайте також на порталі “Коментарі” – наскільки атак у росіян ще вистачить ракет: у РНБО озвучили прогноз.