Україна переживає 320 добу широкомасштабного російського вторгнення. У вечірньому зверненні президент Володимир Зеленський повідомив, що найзапекліші бої йдуть на півночі Донеччини в районі Бахмута та Соледара. Це підтверджують і дані Генштабу ЗСУ, який також повідомляє, що значна кількість озброєння та військової техніки, яка прибуває для навчання особового складу ворога до Білорусі з РФ, знята з тривалого зберігання та потребує обслуговування. Наскільки ймовірною є загроза нового масованого наступу з боку окупантів, які напрями є потенційно найбільш небезпечними?
Для російського режиму важливо завдати поразки ЗСУ або зайняти нові території, змушуючи Україну розпочати переговори на умовах РФ Експерт програми “Міжнародна та внутрішня політика” аналітичного центру Український інститут майбутнього Ігор Тишкевич розмірковує так:
“З погляду небезпеки нового наступу росіян – військове командування України вже не раз наголошувало на загрозах, Генштаб ЗСУ щодня публікує зведення, що дають певну картину того, що відбувається. З погляду можливостей наступу – найімовірніше він буде. І для Кремля тут важливим є політичний аспект. Зупинитися і перейти до мирних переговорів означатиме певною мірою поразку Путіна. Тим більше, що на даному етапі Україна на переговори не погодиться без деокупації своїх територій, про що вже неодноразово дала зрозуміти”.
Російська влада, продовжує експерт, намагатиметься продемонструвати в Україні певний успіх, щоб схилити Київ до переговорів на умовах Москви. Тому йдуть хвилі мобілізації (відкритої та прихованої), тож чергова спроба масованого наступу з великою ймовірністю буде.
“Питання лише – де? І тут варіантів безліч, – вважає Ігор Тишкевич. – У нас є власне лінія фронту, кордон із РФ, кордон із Республікою Білорусь (РБ). І навіть там, де зараз немає власне лінії фронту, є загрози вторгнення. А це – тисячі км. З погляду політичних міркувань, наголошую, для російського режиму важливо завдати поразки ЗСУ або зайняти нові території, змушуючи Україну розпочати переговори на умовах РФ. З погляду військового – все залежить від наявності у росіян необхідної військової техніки (з особовим складом проблем не буде через мобілізацію принаймні для масованої атаки на певному напрямку), а також – наскільки цей напрямок зміцнений з боку ЗСУ”.
У найближчі кілька тижнів агресор явно не зможе створити таке угруповання, яке було б реальною загрозою Військовий експерт, полковник запасу Сергій Грабський наголошує, що противник готує серйозні ударні угруповання. Намагання атакувати масштабними силами буде – немає сумнівів. Питання в тому – на якому напрямі вони можуть бути використані. Але ми готові до всього, запевняє експерт.
“Незважаючи на те, що росіяни можуть зібрати кількісно таке ж угруповання, з яким розпочали широкомасштабне вторгнення 24 лютого минулого року, здійснити за його допомогою щось подібне вони вже не зможуть. Бо мають вже далеко не ту армію за кількістю та якістю особового складу, серйозні обмеження за часом, проблеми із озброєнням. Тоді як ЗСУ щодо цього лише зміцнилися”, – наголошує полковник.
Він не виключає, що на якомусь певному напрямку (переглядається, наприклад, Старобільськ-Сватове на Луганщині – і далі на Куп’янськ, у глибину Харківської області зі створенням загрози для Харкова), противник може зосередити достатньо сил та засобів для потужної атаки. Але ворог здатний завдати лише один-два такі зосереджені удари. Не вздовж усієї лінії фронту, а на певних ділянках, пояснює експерт.
“Буде це Донецька область, Луганська, Харківська – питання залишається відкритим. Одне ясно – у найближчі кілька тижнів агресор явно не зуміє створити таке угруповання, яке було б реальною загрозою, – зазначає Сергій Грабський. – Ми готуємось до різного розвитку подій. Але противник, маючи досить серйозні ресурси, здатний нагромадити на певній ділянці п’яти-шестиразову перевагу. І встояти за такого навалу буде дуже складно. Наскільки вистачить сили самим росіянам – інше питання”.
Розглядається, продовжує експерт, надзвичайно широкий спектр операцій. У Кремля ідеєю фікс, наприклад, залишається захоплення Києва. Але на сьогоднішній день росіяни цього зробити не можуть, упевнений Сергій Грабський.
“Чи зуміють у віддаленій перспективі? Припускаю, що спробують, якщо у них будуть місяці підготовки, яких ми їм не даємо, – наголошує експерт. – Якщо мова про Луганський напрямок, очевидною є спроба противника через нього пробитися на Харківщину. ВСУ це розуміють – і вживають певних заходів. На Донецькому напрямі проблемою ведення бойових дій є величезна урбанзіація. Розгорнути наступальні дії навіть таким потужним угрупуванням, яке туди покинула РФ, періодично поповнюючи новобранцями, вкрай складно. І ми бачимо це протягом ось уже півроку – у районах Бахмута, Авдіївки, Мар’їнки. Сили та кошти там розпорошуються на міських вулицях та кварталах, де чисельні переваги вже не працюють”.
На південному напрямку (Херсонська, Запорізька області) – інша ситуація. Там серйозним чинником є вплив українських сил оборони на комунікації в районі зосередження противника, його склади, штаби, живу силу, військову техніку, розповідає полковник.
“Що стосується загрози з півночі, з боку Республіки Білорусь (РБ) – за тією кількістю та якістю військ, яка є там на даний момент, у найближчі два-три місяці ймовірність повторного нападу на Україну звідти – мізерна. По-перше, там недостатньо сил та засобів. По-друге, білоруська окупаційна влада зробила всі необхідні кроки для початку агресії, крім останнього. А саме – оголошення мобілізації. А не оголошують вони її тому, що є таке поняття, як громадська думка. І білоруською спільнотою, на відміну від російської, не сприймається ідея наступу на Україну, – зазначає Сергій Грабський. – Можливість бойових дій на північному напрямку залежить від того, як швидко росіяни зможуть зосередити там необхідну, на їхню думку, кількість військ. Це 40-60 тисяч військовослужбовців РФ, а також мобілізація приблизно такої кількості білорусів. На даний момент Білорусь реально може виставити 15 тисяч боєздатних солдатів, чого дуже мало для сухопутної операції. Якщо ж росіяни почнуть активніше накопичувати сили та кошти в РБ, там може бути оголошено мобілізацію. Але мобілізовані підрозділи мають пройти певний цикл підготовки (місяць-два). Саме тому приблизно до березня не проглядається загрози завдання сухопутного удару по Україні з боку Білорусі”.
