Вчора Україну збурило відео, опубліковане рашистами, на якому вони вбивають беззбройного українського військовополоненного після його відмови зняти український шеврон та слів “Слава Україні”. Президент та генштаб назвали це військовим злочином, а експерти розповіли про причини російських звірств. Сьогодні Міноборони, попоредньо, назвало ім’я загиблого — боєць 30 механізованої бригади Тимофій Миколайович Шадура.
Відомий український журналіст Юрій Бутусов після цього висловив свою версію — це солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади сил ТРО Мацієвський Олександр Ігоревич, який загинув під Бахмутом. Він навів фото загиблого, яке дуже схоже на людину, яку вбили рашисти.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал,
щоб першими дізнатися про найважливіші події!
“На фото є характерна прикмета — закритий пластирем забій над правою бровою. Олександр отримав забій приблизно за два тижні до загибелі, прижиттєве фото забою перед накладенням пластиру мені надали, — написав Юрій Бутусов. — Також прикметою є зелений шеврон ЗСУ, який подарував бійцю його командир взводу, він має особливості, оскільки робився на замовлення, його фото у мене також є. Ключовим фактом є посмертна судово-медична експертиза, яка була зроблена перед похованням Олександра у лютому. На фото з моргу, яке я отримав, чітко видно кульові отвори у тих місцях, де влучали кулі на відео”.
За словами бойових побратимів загиблого, Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року. Проживав у Ніжині. Олександр раніше не мав досвіду військової служби, але одразу після початку російського вторгнення 24 лютого пішов добровольцем у склад 163-го батальйону 119-ї бригади, яка захищала Чернігівську область. Він був людиною з дуже жорстким характером, але на нього у бойовій обстановці можна було покластися і товаришам, і командиру. У листопаді його підрозділ був перекинутий в район міста Бахмут, де він виконував завдання близько місяця. Олександр Мацієвський та його товариші мали певний рівень підготовки і вони стали обстріляним підрозділом. Коли фронт було прорвано під Соледаром, і треба було рятувати побратимів, які продовжували обороняти місто, 163-й батальйон було направлено у район бою.
30 грудня з самого ранку рота вогневої підтримки, в якій Олександр Мацієвський мав посаду снайпера, зайняла позиції в районі міста Соледар Донецької області. Вони мали вийти на лінію зіткнення, закріпитись та втримати лісопосадку, щоб прикрити напрямок, на якому вже не було наших військ. Ворог був близько, але інформації де знаходився противник у підрозділу не було, треба було діяти швидко, щоб врятувати наші війська у Соледарі. Оскільки наших сил було мало, а фронт треба було контролювати широкий, взвод Мацієвського отримав низку окремих позицій у гущі чагарнику, які не дозволяли візуальне спостереження одна за одною. На крайньому фланзі на позицію було розміщено 5 бійців, разом з Олександром Мацієвським.
“У наших бійців не було часу на вивчення обстановки, організацію оборони, розвідку, оскільки майже одразу сходу вони були атаковані противником, який вже висунувся на рубіж розгортання нашого підрозділу, — пише журналіст. — Фактично зав’язався зустрічний бій, який тривав по усій позиції 12 годин. Ніжинська тероборона втримала лісопосадку, втримала усі позиції, крім однієї. Під час бою зв’язок з групою бійців та Олександром Мацієвським було втрачено. Спроби його взводу дістатись цих позицій зустріли вогонь ворога, було зрозуміло, що позицію захоплено. Що саме трапилось під час бою невідомо”.
Олександр виходив у бій у повному бойовому спорядженні. Він був за посадою снайпером роти вогневої підтримки, але через певні обставини у цей бій він пішов зі звичайним автоматом. Очевидно, відео зняте вже після того, як за невідомих обставин Олександр Мацієвський був захоплений у полон, оскільки ніякого спорядження на ньому на відео не було. Побратими впевнені, що Мацієвський зробив усе належне, він не здавався, а був захоплений раптово, не маючи можливості вести бій. Це могло статися через складну обстановку зустрічного бою, оскільки ворог вже фактично досягнув наших позицій, їх могли обійти з тилу або з флангу, пише Бутусов.
У лютому тіло Олександра Мацієвського та двох його побратимів було повернуто додому. Тіла ще двох зниклих бійців не повернуто, побратими чекають інформації про їхню долю.
14 лютого Олександра Мацієвського було поховано на кладовищі у Ніжині.
Побратимам відомо, що у героя є син 19-ти років. Мама героя — Параска Михайлівна Демчук, проживає у місті Ніжин.
“Росіяни, які виклали відео, намагались принизити його пам’ять. Але насправді увесь світ побачив жахливий злочин російських військових проти неозброєного бійця”, — написав Юрій Бутусов.
