Вугільна промисловість Росії стала однією з головних економічних жертв повномасштабної війни РФ в Україні, оскільки санкції, зростання витрат і низькі ціни занурили шахтарів у найгіршу кризу за останні 30 років. Про це йдеться у матеріалі Financial Times.
За даними російського державного статистичного агентства, за перші сім місяців року сектор зазнав збитків у розмірі 2,8 млрд доларів, що вдвічі перевищує загальний обсяг збитків за 2024 рік. “Війна є згубною для більшості російських підприємств, якщо не для всіх. Але вугільний сектор перебуває в дуже скрутному становищі,” — сказав один із провідних російських бізнесменів в інтерв’ю Financial Times.
Вугілля становить менше 1 % ВВП і державних доходів Росії, що робить його набагато менш значущим, ніж нафта чи газ. Але ця галузь безпосередньо забезпечує роботою понад 140 000 осіб і залишається критично важливою в деяких регіонах РФ як джерело робочих місць і фінансування місцевих бюджетів.
Яка ситуація з робочими місцями в галузі?
“Вугільна промисловість переживає найгострішу кризу з 1990-х років. На кону стоять тисячі робочих місць у десятці російських регіонів, а також податкові надходження,” — заявив на початку цього року російському “Интерфаксу” генеральний директор “Російського вугілля”, одного з 15 найбільших виробників галузі, Володимир Коротін.
За даними Міністерства енергетики, до вересня 23 російські вугільні компанії, приблизно 13 % від загальної кількості в країні, припинили свою діяльність. Ще 53 компанії знаходяться під загрозою закриття.
Що стало причинами кризи?
Причиною кризи є декілька факторів. По-перше, світові ціни на енергетичне вугілля у 2025 році впали до багаторічного мінімуму, оскільки виробництво досягло рекордного рівня в Китаї, найбільшому виробнику та споживачу у світі. Зараз ціни становлять близько 93 доларів за тонну, що на 78% нижче за піковий рівень 2022 року.
Водночас російські виробники почали пропонувати значні знижки від світових цін через санкції. За розрахунками FT на основі даних агентства Argus, на початку 2022 року вони були на 60% нижчими за міжнародні орієнтири, а потім, у міру стабілізації торговельних потоків, скоротилися до близько 20%.
Додатковий тиск чинить різке зростання вартості залізничних перевезень у Росії. Товари з більш високою маржею, такі як нафта, що підпадає під санкції і раніше постачалася до ЄС, були перенаправлені, що спричинило затори на лініях від вугільних регіонів до основних морських портів.
Мало хто міг передбачити цю кризу відразу після повномасштабного вторгнення, коли ціни на вугілля та енергоносії різко зросли.
Нагадаємо: Призначений Москвою “глава” так званої ЛНР Леонід Пасічник звернувся до правителя Росії Володимира Путіна з проханням надати підтримку у розв’язання проблем вугільної галузі регіону. Навесні стало відомо, що російські компанії, які орендували 15 вугільних шахт на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України, відмовилися від розробки дев’яти з них. Причиною була названа нерентабельність родовищ на тлі світових цін на вугілля і високих витрат. Зокрема, дві шахти в “ДНР” орендувала компанія “Імпекс-Дон”, ще сім в “ЛНР” — “Донские угли”. Тоді компанії спробували повернути шахти окупаційним адміністраціям для подальшої ліквідації, хоча раніше обіцяли вкласти в ці об’єкти 65 млрд рублів.
