Популярна думка, що сонячні панелі та вітряки роблять електроенергію дешевшою, не завжди правильна. У деяких випадках їх надмірне впровадження, навпаки, може призвести до зростання рахунків за світло для кінцевих споживачів.
Зокрема, у глухий кут зайшла американська енергетична політика: одні стверджують, що “зелена” енергія — це завжди дешево, інші — що вона даремна. Насправді ж, відповідь залежить від обставин, пише Bloomberg у своїй аналітичній колонці.
Як дорожчає зелена енергія?
У регіонах з відповідними природними умовами (багато сонця або вітру) і без жорстких державних регуляцій, ринок сам вибирає відновлювану енергію. Інвестори будують сонячні та вітряні станції, тому що це економічно вигідно. Кожен “зелений” кіловат заміщає дорогий кіловат від спалювання газу або вугілля, і в результаті ціни на електрику для всіх знижуються. Яскраві приклади — штати Техас і Південна Дакота.
На думку експертів, проблеми починаються тоді, коли уряд примусово примушує енергокомпанії нарощувати частку відновлюваних джерел, незважаючи на економічну доцільність проєктів. Це призводить до так званої дефляції цінності.
При впровадженні перших сонячних панелей у мережу, кожен вироблений ними електрон дуже цінний, оскільки він заміщає дороге викопне паливо. Але що більше панелей додаються, то дешевшою стає денна електрика. У якийсь момент її стає так багато, що ціна падає до нуля або навіть стає негативною.
Чому зростають витрати на електрику?
У цей момент подальше розгортання панелей стає невигідним. Щоб використовувати цю “зайву” енергію, доводиться будувати дорогі системи зберігання (акумулятори). Крім того, потрібно утримувати в доступному резерві газові або вугільні станції на випадок, якщо сонце сховається за хмарами. Усі ці витрати на додаткову інфраструктуру і зберігання в кінцевому підсумку лягають у тариф і призводять до зростання цін.
Приклад такого тренда — Каліфорнія. Незважаючи на велику кількість сонця, агресивна “зелена” політика штату і примусові мандати призвели до зростання вартості електроенергії.
Крім того, у США має місце політико-географічний парадокс. Більшість регіонів з найкращими умовами для сонця і вітру — це консервативні штати на Великих рівнинах. А штати на Північному Сході, які активніше просувають “зелений” порядок денний, навпаки, не можуть похизуватися ні великою кількістю сонця, ні сильними вітрами.
Які висновки можна зробити?
Відновлювана енергія — це не панацея, і її не можна впроваджувати сліпо. Бездумне нарощування потужностей без урахування географії, економічних реалій і необхідності в резервуванні може призвести не до зниження, а до зростання цін на електрику.
Екологи мають визнати, що максимальна декарбонізація коштує грошей. А американським політикам варто відмовитися від суто ідеологічної боротьби за “зелені” технології та дозволити ринку самому визначати, де і в якій кількості вигідно будувати сонячні та вітряні електростанції.
