Президент України Володимир Зеленський подякував президенту Туреччини Реджепу Тайіпу Ердогану за активну участь у збереженні “зернової угоди”. Він також наголосив, що російський шантаж ні до чого не призвів, звинуватив росію у дестабілізації ситуації на продовольчих ринках, наголосив, що якщо раніше у Кремлі вимагали гарантій безпеки від США, то після восьми місяців т.зв. “спецоперації” випрошують їх уже в України. Про що говорить різка зміна російської позиції (то виходить із “зернової угоди”, то повертається туди)? Як ситуація може розвиватись далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Убезпечити зерновий коридор без російської участі взагалі – можливо Сергій Шаповалов, політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, розмірковує так:
“З початку війни можливості Росії контролювати Чорне море та об’єктивно перешкоджати втіленню “зернової угоди” суттєво зменшилися. Після звільнення Україною острова Зміїний та отримання протикорабельних ракет “Гарпун”, російські кораблі втратили можливість наближатися до українського берега, а отже, північно-західну частину Чорного моря було деблоковано”.
Отже, продовжує експерт, суто фізично російські військові кораблі мають менше можливостей затримувати судна із зерном, навіть якщо на це є політична воля.
“Чи залишаються в Росії можливості фізично перешкоджати зерновому коридору? Теоретично так: шляхом ракетних ударів по портах, місцях зберігання зерна, запуском торпед з підводних човнів по кораблях з українським зерном. Однак такі атаки по явно цивільних цілях, які перевозять зерно для недопущення світової продовольчої кризи, є явним військовим злочином, наслідки якого негативно впливають не лише на Україну, а й на продовольчу ситуацію у світі. Тобто це звичайне піратство у виконанні держави з “другою армією світу”, яка претендує на роль геополітичного гравця, який врівноважує геополітичну роль США”, – пояснює Сергій Шаповалов.
Тобто, зазначає він, подібні атаки будуть однозначно розцінені навіть тими країнами, які досі зберігають готовність говорити про щось із Росією (зокрема, мова про Туреччину).
“Тому, щоб не втратити хоча якийсь вигляд цивілізованої країни і зберегти ілюзію своєї важливості в “зерновій угоді” і впливовості в регіоні в цілому, Росії доводиться йти на відновлення участі в цій угоді”, — констатує аналітик.
На його думку, убезпечити зерновий коридор без російської участі взагалі можливо. Для цього потрібний супровід українських цивільних кораблів військовими кораблями країни НАТО.
“У такому разі атака на український корабель з великою ймовірністю обернеться і атакою на країну НАТО, на що Росія не наважиться, – вважає Сергій Шаповалов. – Чи це реально? Ми не бачимо готовності реалізувати подібний сценарій з боку країн НАТО, адже це, хоч і гіпотетично, але може включати ризик нападу Росії на корабель Альянсу, що вимагатиме консолідованої реакції блоку. Отже, взаємне стримування працює дивовижним способом. Наслідком цього є незахищеність українських кораблів, які працюють на вирішення проблем, у яких зацікавлені ті самі країни НАТО. Росія традиційно розуміє лише мову сили і є абсолютно нікчемним військовим противником для Альянсу в сенсі конвенційних озброєнь. Треба просто трохи більше сміливості”.
З зерновим шантажем росіяни, схоже, вже зрозуміли, що нічого не вийде Директор аналітичного центру “Політика” Микола Давидюк упевнений, що у ситуації із зерновою угодою ми бачили явний невдалий шантаж з боку Кремля.
“Росіяни намагалися натиснути таким чином на Україну. Не вийшло, довелося давати задній хід, – пояснює експерт. – Україна показала, що може впоратися із продовженням функціонування зернового коридору й без росії. Продемонструвала світовому співтоваристві, що ми вирішуємо проблеми, тоді як росія їх постійно створює. Фактично, наша країна переграла росію за всіма параметрами. Туреччина в цій ситуації розумно обрала бік сильнішого та успішнішого гравця”.
За словами Миколи Давидюка, немає сумнівів, що росія все одно намагатиметься створювати проблеми. Включатиме енергетичний та ядерний шантаж, намагаючись домогтися переговорів на вигідних для себе умовах. На які ми, зрозуміло, не підемо.
“Ну, а із зерновим шантажем росіяни, схоже, вже зрозуміли, що все… Нічого не вийде. Адже ті конструкції, які створює Україна, набагато привабливіші для світу, ніж хаос і руйнування, пропоновані путіним”, – резюмує експерт.
Країна-агресор, спробувавши зірвати угоду, потрапила в ситуацію цугцванга, коли кожен наступний хід лише погіршить становище Аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко, коментуючи російські ігри із зерновою угодою, акцентує, що Росії все складніше застосовувати аргументи шантажу та погроз.
“Відповідно, Росія вже не може вплинути, перешкодити вільному судноплавству. Фактично країна-агресор, спробувавши зірвати угоду, потрапила у ситуацію цугцванга, коли кожен наступний хід лише погіршить становище. Атакувати цивільні суди, коли у супроводі Туреччина, член НАТО? Припинити постачання зерна до найбідніших країн, коли путін до них сам апелює? До того ж, припинення дії зернового коридору не підтримують і інші країни, адже це глобальна продовольча криза”, – наголошує Юлія Тищенко.
Вона не сумнівається, що залишаються ризики обстрілу цивільної портової інфраструктури. Втім, нагадує аналітик, росія це й раніше це робила.
Читайте також на порталі “Коментарі” – з будівлі Херсонської ОДА знято російський прапор.
