Сьогодні, 28 липня, вперше відзначається День Української Державності. Які найважливіші висновки можна зробити про нашу державність на даному етапі? Як її зміцнити? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
Нас усіх сьогодні можна привітати зі святом української державності, яку ми створили Професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна розмірковує так:
“На даному етапі найголовніше завдання – це збереження нашої державності, оскільки основними елементами держави та державності є територія, населення та політична влада, які перебувають сьогодні під загрозою. Мало хто підозрював, що святкування перших роковин офіційного свята відбуватиметься зі зброєю в руках, але такою є наша реальність і ми маємо зробити все, щоб список свят доповнився Днем Перемоги України”.
Щодо української державності, успіхів та невдач у її побудові, то тут треба зрозуміти, що це взагалі таке, вважає політолог.
“Формально державність України з’явилася разом із проголошенням незалежності та появою на політичній карті світу нової суверенної держави – України. Проте державність — це певна композиція державних інститутів і міжнародна легітимність. Державність — це якісний стан нації, об’єднаний загальними соціальними, культурними, ідеологічними, політичними традиціями, який “цементує” населення і створює єдиний народ, незважаючи на національні, релігійні, мовні та інші відмінності. Зовнішня агресія дуже чітко показала, що всі ці характеристики у нас не просто є, а є на високому рівні розвитку”, – впевнена Ганна Малкіна.
За її словами, консолідація суспільства перед обличчям ворога стала тим іспитом, який українці склали і довели не тільки РФ, а всьому світу, що Україна — це не failed state (держава, що не відбулася, або держава, що провалилася, — яка не в змозі підтримувати своє існування як життєздатної політичної та економічної одиниці), як неодноразово заявляли кремлівські ідеологи.
“Тому нас усіх сьогодні можна привітати зі святом української державності, яку ми створили!” – резюмує політолог.
День Державності – добрий день для того, щоб ще раз усвідомити, що тільки в Єдності наша сила Політичний експерт Михайло Чаплига звертає увагу, що свято, яке вперше відзначається, відразу ж стало символічним.
“Свій кривавий напад на Україну путін мотивував, зокрема, “відсутністю державності” України – при тому, що саме Київ “хрестив” Москву. Символічно, що день Державності України визначено на День Хрещення Русі, день, коли було прийнято перше глобальне релігійно-політичне рішення про те, що Україна буде значною частиною так званого “західного світу”, що зароджується. З часів Київської Русі змінювалися межі нашої Держави, змінювалися суб’єкти, були періоди існування різних або кількох Українських Держав, змінювалася географія, але незмінною залишалася її державність та власна суб’єктність”, – наголошує експерт.
За його словами, як Держава (звичайно у розумінні різних історичних контекстів) Україна існувала задовго до того, як Росія набула своєї суб’єктності.
“І говорячи сьогодні про це свято у контексті війни, напевно, найкращим наративом буде сказати: “Україна Москву хрестила – вона її і відспіває у цій війні проти Матері міст Руських”. Говорячи про сучасний вимір цього свята, я б надавав йому не історичного та релігійного контексту, а фокусувався на тому, що Україна відновила свою державність у її сучасних кордонах лише у 91-му році. І складним був і культурний, і історичний і релігійний та геополітичний шлях різних її складових до Єдиної Держави”, – зазначає Михайло Чаплига.
Хтось, нагадує він, був частиною Австро-Угорщини, а хтось частиною Російської Імперії, хтось був частиною Османської, а хтось повернувся додому лише після Другої світової.
“Ми всі дуже різні, – наголошує експерт. – Історично ми навіть воювали один одним на сторонах різних імперій. Наш шлях до Єдиної України був тернистим, суперечливим та кривавим. Але 1991 року ми знову набули України. Ми всі. Такі різні, з різним історико-культурним досвідом, але всі українці”.
Михайло Чаплига вважає, що День Державності – добрий день для того, щоб ще раз усвідомити, що лише в Єдності наша сила.
“Спроби розділити нас за мовним, історико-культурним чи релігійним принципом неминуче призводили до міжусобиць, дроблення та тимчасової втрати суб’єктності, – наголошує експерт. – Я часто говорю про “імперську Україну”. Імперія не боїться бути різною, не боїться полікультурності та полінаціональності. Імперія сильна своєю різноманітністю та повагою один до одного. Вона не боїться іншого, вбирає його та робить частиною себе. Вона не боїться розширюватись і не замикається в “садку вишневому”. Навпаки, вона експансує. Експансує своїм громадянством, культурою, правом приналежності себе. Як Хрещення Русі стало перемогою цивілізації над забобонами, полісу над хутором, так і сьогодні поліс має повторити подвиг рівноапостольного Князя та перемогти “хутір” у головах багатьох, хто намагається розколоти країну та замкнутися у печерному середньовіччі. Вірю, що пройшовши горнило випробувань, ми вийдемо з нього єдиною Політичною нацією і подолаємо “перворідний гріх” здобуття незалежності 91-го. Тоді вона просто впала з неба. Що даремно дається – мало цінується. Вистраждана Незалежність як усвідомлена необхідність перетворюється на найвищу державну та суспільну цінність і стає ДНК політичної Нації”.
Читайте також на порталі “Коментарі” – чому визволення Херсонщини виб’є один із базових козирів РФ – коли розпочнеться активна фаза.
