Понад 2000 китайських військовослужбовців приєдналися до Росії у навчаннях “Схід-2022”, які стартували цього тижня Далекосхідному військовому окрузі Сибіру, а також в акваторіях та прибережних зонах Японського та Охотського морів. Маневри стали першим випадком, коли Китай направив сили з трьох видів своїх збройних сил (підрозділи армії, флоту та авіації) для участі в одному російському навчанні (в якому бере участь і низка інших країн). Що стоїть за подібним кроком КНР? Які ризики це має – і для кого? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Пекін хоче зберегти видиму підтримку російського режиму і при цьому уникнути ширшого конфлікту із Заходом Асоційований аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва, експерт зі Східної Азії Олексій Живора звертає увагу, що нинішній китайський контингент на “Схід-2022” насправді менший, ніж той, що брав участь у цих навчаннях у 2018 році – 2000 проти 3500 військових. Те саме, що беруть участь усі роди військ Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), говорить, на думку експерта, про бажання відвернути увагу від наведеного вище факту.
“За ідеєю, так Пекін хоче зберегти видиму підтримку російського режиму і при цьому уникнути ширшого конфлікту із Заходом, – пояснює Олексій Живора. – З огляду на значно зменшені масштаби заходу загалом порівняно з 2018 роком, говорити про якісь далекосяжні цілі КНР (наприклад, надіслати заяву про наміри Японії) тут не варто. Пекін може цікавити обмін досвідом ведення військових дій із використанням радянської та російської техніки, яка досі становить вагому частку озброєння НВАК”.
Загалом, такі навчання як “Захід” та “Схід” – це насамперед про підтримку Росією міфу про другу армію світу, вважає аналітик.
“Для Кремля це особливо важливо в той час, коли цей міф по цеглині ціною своїх життів розбирають ЗСУ, – наголошує Олексій Живора. – Запланувавши “Схід-2022″ саме зараз, коли зазвичай відбуваються подібні навчання, Москва прагне переконати зовнішній світ у своїй стабільності. У такій ситуації Пекін може лише підігрувати і, здається, не збирається особливо напружуватися навіть у такій обмеженій ролі”.
Не варто очікувати від цих навчань чогось провокаційного чи екстраординарного Експерт Українського інституту політики Микита Трачук знаходить участь Китаю у цих навчаннях скоріше символічною.
“Дві тисячі осіб на ці навчання, враховуючи гігантську армію КНР (більше двох мільйонів військових) – це саме символічна кількість, як на мене. Зазначу також, що найбільшою новиною були б саме спільні російсько-китайські навчання. А так у цих маневрах беруть участь із десяток інших країн, включаючи, до речі, Індію, латиноамериканські держави і навіть Алжиру. Свого роду, “збірна солянка”. Отже, не думаю, що це знак якоїсь особливої підтримки РФ Китаєм. Скоріше – знак того, що Китай більший проти Заходу, ніж за Росію”, – розмірковує експерт.
На його думку, побічно це підтверджується участю в навчаннях Індії та російських сателітів на кшталт Білорусі чи Сирії.
“Я також нагадаю, що попереду КНР має важливий з’їзд КПК, і в контексті цього Сі Цзіньпін зобов’язаний демонструвати зовнішню військову активність. Простіше кажучи – виявляти силу та позицію. Думаю, у тому числі і це варто за рішенням взяти участь у російських навчаннях, – зазначає Микита Трачук. – Навряд це несе якісь особливі ризики. Не варто очікувати від цих навчань чогось провокаційного чи екстраординарного. Занадто великий та строкатий список учасників практично виключає можливість серйозних інцидентів”.
Проте, наголошує експерт, для нас це важливий чинник, що Пекін у тому чи іншому вигляді, хоч і дотримується своїх доктрин “стратегічного стримування” та “вічного нейтралітету”, але все ж таки дрейфує у бік Москви в контексті її антизахідної політики.
“Для нас дуже важливою є боротьба за Китай, це завдання для наших дипломатів. Так, Китай навряд чи буде за нас. Однак нам важливо, щоб він був точно не проти. Отже, нейтральна КНР, яка нехай не підтримує нас, але й не допомагає явно противнику, бачиться мені основною метою нашої дипломатії на китайському напрямку. Де поки що можемо говорити лише про обмежений успіх”, – резюмує Микита Трачук.
Читайте також на порталі “Коментарі” — Путін злякався “антиросійського анклаву” в Україні: як зрозуміти нову заяву диктатора.
