У Північно-Західному педагогічному університеті Китаю розробили компактну ядерну батарею ‘Чжулонг-1’, здатну пропрацювати 100 років без підзарядки і втрати потужності. За словами вчених, вона безпечна, стабільна і неймовірно довговічна, враховуючи період напіврозпаду 5730 років. Подробиці про це відкриття повідомило видання Futura.
Що таке ‘Чжулонг-1’?
‘Чжулонг-1’ є продовженням ідеї ядерної батареї BV100 компанії Betavolt, що обіцяла 50 років роботи. Цього разу фізики використовували вуглець-14 замість нікелю-63. Повільний радіоактивний розпад використовується для отримання енергії, а суцільна оболонка з карбіду кремнію запобігає витоку радіації і служить шаром перетворення енергії.
Випробування показали, що ‘Чжулонг-1’ має щільність енергії в 10 разів вищу, ніж у літій-іонного акумулятора. Батарея може працювати за температури від -100°C до +200°C, з деградацією менше 5% за 50 років. З періодом напіврозпаду 5730 років його теоретичний термін служби простягається на тисячоліття, після чого залишиться лише нешкідливий матеріал.
Які можливості ‘Чжулонг-1’?
Однак поточний прототип виробляє лише нановат енергії, і цього недостатньо для живлення телефону або автомобіля. На думку вчених, батарея буде дуже корисною для пристроїв, які потребують мало електрики, але постійно. Наприклад, за їхньою допомогою можна зробити кардіостимулятори, які служать все життя, або невеликі промислові датчики, які не потребують заміни батарейок.
Науковці вже працюють над ‘Чжулонг-2’, нова версія буде розміром з монету і дешевшою в масовому виробництві. Акумулятори на основі вуглецю-14 можуть живити супутники десятиліттями, хоча й не забезпечать електромобілям вічну роботу. Наразі лише Китай має достатньо промислових потужностей для виробництва цієї радіоактивної речовини та розвитку технології.
Раніше писали, що китайська компанія Betavolt створила ядерну батарейку з монету. Дослідники оцінили, чи зможе технологія живити смартфони та інші гаджети в майбутньому. У 2024 році компанія зі США Infinity Power представила свою ядерну батарейку. Вона має ККД понад 60%, тоді як інші методи перетворення радіоізотопної енергії показують ефективність менше 10%.
