Сербія та Косово не змогли дійти згоди на переговорах про суперечку через номерні знаки автомобілів, які, як побоюється Захід, можуть спровокувати етнічне насильство у західно-балканському регіоні. Чому на Балканах знову “погорячішало” і як на цьому грає Росія? Портал “Коментарі” із цим питанням звернувся до експертів.
Коли у Кремлі остаточно зрозуміють, що перемогти у війні проти України неможливо, Путін зробить спробу ініціювати конфлікт у Косово Політолог, експерт з питань російської агресії проти України Віктор Каспрук зазначає, що конфлікт між сербами та косоварами не закінчився, незважаючи на те, що від часу відокремлення Косова від Сербії минуло вже стільки років. За словами експерта, цей давній конфлікт, на жаль, будь-якої миті може спалахнути своїм продовженням.
“Частина сербів досі не може забути бомбардування в 90-х роках, тому їм надзвичайно складно сприймати НАТО як свого союзника. Все це вміло використовує Путін для того, щоб більшість сербів досі відчували своїми союзниками Москву, а не Європейський Союз, – пояснює політолог. – Щодо нинішньої ситуації, то питання в тому, чому Приштина вирішила оголосити про номерні знаки транспортних засобів саме тоді, коли вона це зробила? Відповідь, швидше за все, залежить від останніх подій у Тирані та Скоп’є. Косовари незадоволені позицією Євросоюзу щодо статусу невизначеного потенційного кандидата Косова в ЄС, який, як і у випадку Туреччини, може затягтися на довгі десятиліття”.
Не говорячи вже про те, продовжує Віктор Каспрук, що Греція, Іспанія, Словаччина, Румунія та Кіпр відмовляються визнати Косово незалежним від Сербії.
“Також слід зазначити, що Косово не визнають чотири країни-члени НАТО і вісім держав G20. І це прямо говорить про те, що в колективній Європі досі немає повного консенсусу щодо “косівського питання”. А в Москві, – наголошує експерт, – не хочуть змиритися з тим, що і Сербія, і Косово можуть колись стати частиною ЄС. Адже у такому разі нинішні кордони країн не мають принципового значення. Це стосується як косовських албанців, так й інших національних груп населення Балканах. Членство Косова та Сербії в Євросоюзі зробило б кордон між ними умовними, а націоналістичні претензії одна до одної – застарілими. І щоб цього не сталося, Москва підштовхує сербських націоналістів повернути Косово зараз силою, доки всі погляди звернені на війну в Україні”.
Водночас, коли у Кремлі розглядають можливість використовувати напругу з Косово у своїх геополітичних інтересах, то для Сербії великим стримуючим фактором стає її потенційне членство у Європейському союзі, вважає Віктор Каспрук. Адже у разі агресії всі попередні просування Белграда у європейському напрямку автоматично анулюються. А нових може й не бути.
“Втім, найбільшим стримуючим фактором наближення Сербії до членства в ЄС було і те, що вона є досить проросійською, – зазначає політолог. – І подолати її політичну орієнтацію, навіть за наступні кілька років навряд чи вдасться. Ці “особливі відносини” Сербії з РФ підживлюються стараннями Москви за будь-яку ціну утримувати Белград у фарватері своєї балканської політики. Сподіваючись на те, що в потрібний для Путіна час йому вдасться підпалити багаття нестабільності на Балканах. Навіть незважаючи на те, що сьогодні в Косово знаходиться база НАТО Кемп Бондстіл (Camp Bondsteel). Порохова бочка балканської нестабільності небезпечна ще й тим, що коли в Кремлі остаточно зрозуміють, що перемогти у війні проти України неможливо, Путін зробить спробу ініціювати конфлікт у Косово для того, щоб відволікти Захід і виграти для свого режиму ще трохи часу. Це дуже небезпечно не лише для Балкан, а й для всієї Європи, бо може стати останнім козирем Путіна у його протистоянні із Заходом. І не можна дозволити йому скористатися цим шансом.
Провокації військово-політичного характеру між Сербією та Косово демонструють зацікавленість Путіна в ескалації конфлікту Директор аналітичного центру “Політика” Микола Давидюк вважає, що Сербія провокуванням конфлікту підіграє Росії. І, схоже, так діє на прохання Кремля.
“Ситуація нестабільна. Балкани – це справді велика “порохова бочка”, яку Путін дуже хотів би підпалити. І обстріли РФ території Польщі (впевнений, 15 листопада туди впала саме російська ракета), і провокації військово-політичного характеру між Сербією та Косово демонструють зацікавленість Путіна в ескалації конфлікту, який він із задоволенням обміняв би на програшну для України мирну угоду, – пояснює експерт. – Реального ж конфлікту з тими самими країнами НАТО Путін, звісно, не хоче. Та й сам Альянс не сприймає Росію як рівноцінного ворога. Швидше – як слабку військово-політичну ланку, яку може бити навіть такий союзник НАТО як Україна, без участі самого блоку. Тому вони путінські наміри просто ігнорують (як у випадку з Польщею), щоб не заводити на повну міць свою військову машину”.
Путін це теж розуміє, упевнений Микола Давидюк. Тому намагається розігрувати провокативні точки типу обстрілів Польщі, Балкан.
“Мета, наголошую, одна – обміняти гіпотетичну ескалацію на невигідне для нас перемир’я. Але гадаю, що світ це розуміє, – зазначає експерт. – І всі провокативні дії країни-агресора припинятимуться належним чином”.
У Путіна, продовжує Микола Давидюк, є ще одна мапа. А саме – Білорусь, яку він ще не використав за повною програмою, у тому числі щоб “качати” Європу. Але до реальної війни з НАТО росіяни абсолютно не готові. Які не готові і до продовження війни проти України. Саме тому, акцентує експерт, Кремлю так потрібна ситуативна пауза. Щоб відновити потенціал.
“Ті самі запаси ракет у країни-агресора скоротилися катастрофічно, – розповідає Микола Давидюк. – Повторити обстріли України, подібні до тих, що були у жовтні-листопаді, росіяни зможуть максимум два-три рази. Після чого навіть захищатися їм до ладу не буде чим. А щоб відновити ракетний потенціал, потрібно від 12 до 16 місяців. Тому Путін кидається у пошуках боєприпасів, озброєнь, перемир’я. Але той самий іранський “краник”, схоже, вже перекритий. США блокують постачання Іраном до РФ ракет і дронів. І Путін підпалює інші конфлікти, сподіваючись у такий спосіб вийти на переговори, необхідні йому як повітря”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — у Зеленського назвали два головні ресурси Росії у війні проти України.
