У четвер, 18 серпня, у Львові відбулися переговори президента України Володимира Зеленського з генсеком ООН Антоніу Гутеррішем та президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом. Обговорювали експорт українського зерна, ситуацію із Запорізькою АЕС (ядерний шантаж із боку Росії), варіанти врегулювання російсько-української війни. Які висновки можна зробити, з офіційних релізів? Що могло залишитися за лаштунками? Як ситуація може розвиватись далі? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Через Ердогана передали проект договору, який тепер розглядатиме найвище військово-політичне керівництво України Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж упевнений, що недаремно візит Ердогана до Львова відбувся саме зараз.
“Він проходив на фоні потужної інформаційної атаки з боку РФ, з обстрілами, підготовкою потужніших засобів (ракетні системи, авіація) у різних точках – у Росії, на тимчасово окупованих територіях України, у Білорусі. Основне завдання – примусити Україну до миру, але на умовах РФ. Із можливим відчуженням частини наших територій. Під гуркіт канонади, під загрози нових наступів та масованих ракетних ударів, більш глобальної війни. Ціль також – примусити Захід натиснути на Україну. Мовляв, це буде ще ширший фронт війни із застосуванням ще потужніших видів озброєння. Якщо вже пішли українські атаки на російські об’єкти в Криму, РФ вживатиме глобальних заходів”, – пояснює генерал.
У цьому ракурсі, продовжує він, можна розглядати ті ж самі провокації на ЗАЕС, що загрожує безпеці не лише регіону, а й світу.
“Катастрофа на такому потужному центрі ядерної енергетики вдарить по Україні, Європі, тій же Туреччині. Навіть щодо РФ, керівництво якої, схоже, готове навіть до таких жертв. Невипадково вони вже попередили, що 100% будуть провокації нібито з боку України. Тому, мовляв, росіяни розмістили там безпілотники для фіксації завдання удару. При цьому розмістили свої ракетні засоби поблизу ЗАЕС, щоб провокувати – і зафіксувати на ці безпілотники чи інші засоби стеження, що нібито б’є по станції Україна. І на весь світ прокричати-показати фейкові матеріали, що ЗСУ (під яких, швидше за все, замаскують російських військових) пішли на безпрецедентні дії щодо завдання удару по АЕС, створивши передумови для ядерної катастрофи. Все – щоби перекинути всю провину на Україну. Ретельно приготовлена провокація, яка вже заявлена РФ”, – наголошує Микола Маломуж.
Під хор цих дій – пропагандистських, психологічних, реальних, з обстрілами, загрозою ще більшої ескалації, із шантажем щодо ЗАЕС – нам пропонують “вихід”. Погоджуйтесь на російські умови – і все буде гаразд.
“Можливо, Москва навіть готова піти на якісь поступки. Наприклад, не оголошувати референдуми на підконтрольному їй півдні, а створити там якісь умовні автономії, але у складі України. А питання Криму та Донбасу – закриті. Кремль вимагатиме, щоб Крим визнали російським, а т.зв. “ДНР” та “ЛНР” – незалежними суб’єктами з перспективою входження до РФ”, – прогнозує генерал.
Він наголошує, що саме зараз такий потужний інформаційний, військовий, дипломатичний формат провокацій готується та проводиться.
“Залякування, погрози серйозних наслідків для України загалом та для кожного українця. Як говорив Путін, “ми ще не розпочинали”. Але можуть розпочати. У тому числі під 24 серпня День Незалежності України. При цьому різними каналами вимагаючи припинити військові дії, розпочати переговори. І на стіл переговорів уже покладено неприйнятний для нас пакет. Враховуючи, що Путін безпосередньо не погоджується спілкуватися із Зеленським, я припускаю, що через Ердогана передали проект договору, який тепер розглядатиме найвище військово-політичне керівництво України. Думаю, із пропозиціями (ультиматумами) Кремля воно не погодиться. Тому що це буде реальна здача територій та суверенітету. Тож нічого у росіян не вийде, – упевнений експерт. – І тотальне залякування не дасть ефекту, на який розраховує Путін. Навіть при тому, що він застосовуватиме масовані ракетні удари навіть з території Білорусі”.
Все загрожує тим, припускає генерал, що ЗСУ розпочнуть системні наступальні операції. А офіційний Київ, можливо, зробить те, що давно вже слідувало – попередить керівництво Білорусі, що якщо ракети та літаки продовжать атакувати Україну з їхньої території, ми відповімо.
“І дуже показовими у цьому сенсі є недавні вибухи на військових складах та аеропортах у Криму. Впевнений, що Лукашенко це розуміє, – вважає Микола Маломуж. – А якщо ще й піде офіційне чи неофіційне попередження, що буде відповідь, думаю, вона не ризикуватиме”.
Ми бачимо початок тиску на Київ щодо переговорів Політтехнолог, експерт Українського центру суспільного розвитку Юрій Подорожній наголошує, що переговори у Львові, що відбулися у тристоронньому форматі Україна, Туреччина, ООН, стали наступним кроком у затягуванні України до переговорного процесу з Росією.
“Звичайно, питання для обговорення, які відображені у комюніке, були лише ширмою в головному питанні. А ключовим є початок розмов на найвищому рівні, наскільки Україна готова до переговорного процесу. Росія, яка отримала перевагу, отримавши позитивні результати внаслідок зернової угоди, за допомогою Туреччини намагається посадити за стіл переговорів українську сторону”, – пояснює експерт.
Самі собою переговори, на його думку, є хорошим процесом. Адже будь-яка війна завжди закінчується якоюсь угодою. І ця угода в нашому випадку, схоже, буде компромісною. Інакше війна стане нескінченною.
“Росія готова вести затяжну війну, але ціна війни для Кремля є надто високою. І Путін руками Ердогана шукає вихід із цієї ситуації з найменшими для себе втратами”, – зазначає Юрій Подорожній.
У свою чергу президент Зеленський, який незмінно підтверджує позицію, що переговори можливі лише, якщо Росія виведе свої війська з території України, теж прагне до них, але точно не на умовах Путіна.
“Українська влада чудово розуміє, що здатність вести війну повністю залежить від бажання західного світу забезпечувати нас зброєю та підтримувати нас фінансово, – наголошує експерт. – Тому переговори з сильною українською позицією можливі лише за умови, що є консенсус західного світу щодо питання – покарати Росію за цю війну. Впевнений, що пропозиції, які привіз турецький президент, не влаштовують ні Київ, ні його союзників. І Зеленський правильно цурається таких переговорів. Тому що нині вони загнали б Україну в мишоловку”.
Якщо ми почнемо переговорний процес, а потім станемо причиною не підписання угоди (не має значення якого характеру) це викличе претензії до України, пояснює Юрій Подорожній. І цього не можна допустити!
“Саме тому для участі у переговорах залучається ООН, – вважає експерт. – Генсек Гуттереш має стати камертоном цього процесу, через який позиція України має ретранслюватись у світ”.
За словами Юрія Подорожнього, судячи із підсумкових конференцій, для гостей ці переговори стали невдалими. Що не дивно, адже путінські традиційно ультимативні пропозиції не могли зацікавити Україну.
“Однак це – початок тиску на Київ щодо переговорів, – наголошує експерт. — Відбулося звіряння позицій. І турецький президент, найімовірніше, продовжить спроби посадити сторони конфлікту за стіл переговорів. Для України турецька сторона та ООН – ключові у напрямі дипломатичного вирішення питання війни. Сподіватися на те, що насамперед Туреччина намагатиметься допомогти Україні відстояти територіальну цілісність, не варто. Інші країни влаштує світ, на який Україна піде з максимально можливим поверненням територій. Але навряд чи хтось реально сподівається, що ми повернемо статус 1991 року. Саме тому поки йде західна допомога, ми повинні тиснути на РФ і повертати території. Тому що настане момент, коли нашу переговорну позицію буде відрегульовано скороченням допомоги. Скільки у нас часу – питання відкрите”.
Бажання Ердогана посадити за стіл переговорів Зеленського та Путіна, поки обмежується “човниковою дипломатією” Керівник дослідницьких проектів Центру соціального інжинірингу “РАНД” (“Розпізнавання та аналіз несистемних дій”), соціолог Дмитро Громаков розмірковує так:
“Зважаючи на підсумкові заяви сторін, переговори були досить успішними для української сторони. Умиротворення Росії почалося з відкриття зернового коридору та сподіваємося – закінчиться повним звільненням території України у її конституційно визнаних кордонах”.
Експерт акцентує, що бажання Ердогана посадити за стіл переговорів Зеленського та Путіна, виходячи із заяв лідера Туреччини, поки що обмежується “човниковою дипломатією”.
“А позиція Зеленського була виражена досить чітко. Головною умовою старту таких переговорів є повне звільнення всіх окупованих після 24 лютого територій, – зазначає Дмитро Громаков. – Темою ж таких переговорів може бути лише повна деокупація всієї території України та повернення українського прапора до Криму та Донбасу”.
Читайте також на порталі “Коментарі” — у США назвали можливі причини вибухів у Криму.
