Почався шостий місяць початку широкомасштабного російського вторгнення. ЗСУ накопичують сили для контрнаступу, перш за все, на півдні. Росіяни продовжують вигадувати нові виправдання своєї агресії проти України. Які основні висновки можна зробити зараз? Якими є перспективи завершення конфлікту до кінця року? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Росіяни роблять ставку на розхитування єдності у Західному блоці Політтехнолог, боєць спецпідрозділу “Хорт” Олександр Кондратенко розмірковує так:
“Після п’яти місяців війни зрозуміло, що вона з тріумфального бліцкригу, як сподівалися у Кремлі, переросла у війну на виснаження. У позиційну. І це може тривати досить довго. У стратегічному плані Україна вже перемогла. Важливо не дозволити РФ окупувати більше наших територій на південному сході, не дати їх анексувати”.
У міру усвідомлення того, що так звана “спецоперація” затягується, її “мети та завдання”, які декларують російська влада, пропагандисти, постійно змінюються. І змінюватимуться далі, прогнозує експерт.
“Захід налаштований рішуче – і продовжуватиме постачати ЗСУ озброєння та боєприпаси. Після того, як ми отримали реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) HIMARS, за допомогою яких ударно “виносимо” ворожі склади та штаби, стало видно, наскільки вразливі російські війська на нашій території. Однак ситуація перетворюється на патову, що не добре ні для Києва, ні для Москви. Але у нас все складніше, бо війна йде на нашій території. Економіка вже лежить нижче плінтуса, а попереду – зима з найскладнішим в українській історії опалювальним сезоном. До того ж у світі наростає продовольча криза, розкручуються інфляційні процеси. Все це може призвести до дестабілізації у найбільш уразливих країнах”, – вважає Олександр Кондратенко.
І росіяни, продовжує він, схоже, роблять ставку на розхитування єдності у Західному блоці. На думку експерта, є ймовірність, що до кінця поточного року залежні від російських енергоресурсів і підгодовані Кремлем французькі та німецькі еліти почнуть схиляти Київ до мирної угоди з Москвою.
“Ми ж бачимо, як болісно реагує Євросоюз на історію з газом, з якими труднощами та застереженнями приймає нові пакети санкцій проти країни-агресора, – зазначає політтехнолог. – Однак, найімовірніше, конфлікт триватиме ще від півтора до двох років. А сценарії розвитку ситуації можуть змінюватись, залежно від того, що відбуватиметься на фронті. Наприклад, ми відіб’ємо Херсон. Тоді постане питання його утримання. І чи не станеться з Херсоном те, що було з Маріуполем, який рашисти буквально стерли з лиця землі? Можна змоделювати таку ситуацію. У Росії її розуміють безперспективність подальших наступальних дій. Тому що ми кришимо їх все більше і більше. І чим більше надходитиме до нас нового озброєння, тим більше втрат буде в окупантів. Тоді вони вирішать все пригальмувати. Наприклад, заспокоївшись на якийсь час тим, що пробили сухопутний коридор у Крим і закріпилися на захоплених позиціях. Або можуть змінити вектор атак – і піти на Одесу з метою повного позбавлення нас виходу до моря”.
На думку Олександра Кондратенка, навіть якщо ми вийдемо на якесь перемир’я (зміст якого передбачити зараз неможливо), це зовсім не означатиме кінець війни. Досить, що незабаром після першої Чеченської війни прийшла друга… У якій Росія врахувала помилки першої і позбавила Чечню незалежності. Де гарантії, що з нами росіяни не намагатимуться повторити щось подібне?
“Незважаючи на подекуди зайво райдужні заяви з боку Офісу президента, секретаря РНБО та інших офіційних (і не дуже) осіб у стилі “ось-ось буде перелом”, “війну можемо завершити до зими”, я не був би таким оптимістичний. Реалістично – ситуація складна, – каже експерт. – Слід розуміти, що Росія ще кинула проти нас стратегічну далеку авіацію. Ту-160 м (надзвуковий стратегічний ракетоносець-бомбардувальник із змінною стріловидністю крила, призначений для ураження ядерною та звичайною зброєю найбільш важливих об’єктів у глибокому тилу противника), модернізовані дальні бомбардувальники, які можуть нести на собі бомби вагою п’ять, дев’ять тонн. рівняти із землею цілі квартали. Саме тому, а також через безперервні ракетні удари, нам потрібні не тільки модернізовані РСЗВ, танки і так далі (для наступу), а й потужні системи протиповітряної оборони. Яка зможе діставати ворожі літаки та ракети на будь-якій висоті та дальності. І, звісно, щоб перемогти у війні, українському народу треба бути єдиним організмом. Тому що це спільний фронт”.
Поки не видно, як можна завершити війну до кінця поточного року Політичний експерт Валентин Гайдай вважає, що всі російські явні та приховані цілі так званої “спецоперації” (по суті війни РФ проти України) були провалені.
“Усі ці “демілітаризація”, “денацифікація”, “порятунок народу Донбасу”, “не пустити НАТО на поріг РФ” тощо… І, гадаю, цілі ці вже не реалізуються ніколи, – зазначає експерт. – Навіть захоплення Луганської та Донецької областей у їхніх адмінкордонах виглядає на даний момент як щось нереальне для росіян. Особливо після надходження в Україну важких та далекобійних зразків сучасного озброєння. Так, ми вимушено відступили із Луганщини (при цьому все ще даючи там бій у районі двох населених пунктів), але контролюємо майже половину Донецької. І це після майже трьох-чотирьох місяців нескінченних штурмових дій на цих напрямках. Із північної частини України ворог вибито. До Одеси підступитися не зміг. Про які “успіхи” та “все йде за планом” можна говорити?”.
Щодо “демілітаризації”, продовжує Валентин Гайдай, також – повний провал. ЗСУ стрімко переходить на натовське озброєння. І якщо перед широкомасштабним російським вторгненням і відразу після нього Захід допомагав нам стрілецькою зброєю, протитанковим озброєнням, безпілотниками та ПЗРК (переносний зенітно-ракетний комплекс), то зараз йдеться про потужну артилерію, включаючи реактивну (ті ж горезвісні HIMARS), про системи ППО , авіації.
“З “денацифікацією” – та сама історія. По-перше, росіяни до ладу не змогли пояснити, що мали на увазі під цим терміном. По-друге, українська нація ще більше згуртувалась на тлі російської агресії. Відсіч якої ми даємо всією країною, кожен на своєму місці”, – наголошує експерт.
На його думку є ознаки того, що російське суспільство теж втомлюється від війни. Розуміючи, що ніяка “спецоперація” не може тривати вже шостий місяць.
“Щоправда, через пропагандистський чад та роботу репресивної машини, росіяни не здатні поки що до масових антивоєнних протестів. Проте якесь переосмислення ситуації відбувається, – вважає Валентин Гайдай. – Тим більше, що даються взнаки кризові тенденції в російській економіці, зниження золотовалютних резервів, санкції, інфляція, закриття низки підприємств”.
Експерт зі жалем зізнався, що поки що не видно, як можна завершити війну до кінця поточного року.
“Знову ж таки, що вважати перемогою, що вважати закінченням війни? Для нас це деокупація всіх українських територій, включаючи Крим. Але ми повинні розуміти, що в найближчому майбутньому це – нереальний сценарій. У нас все ще недостатньо для цього сил та засобів. А російська армія поки що має запас міцності. Плюс – ядерне озброєння, яке Кремль загрожує застосувати, якщо ми атакуємо російську територію. А Крим там вважають саме такою. А ось частини (або повністю) Харківської, Запорізької, Херсонської областей ЗСУ, цілком імовірно, вдасться деокупувати вже цього року”, – прогнозує Валентин Гайдай.
Читайте також на порталі “Коментарі” – чому визволення Херсонщини виб’є один із базових козирів РФ – коли розпочнеться активна фаза.
