Урядовий план представлений прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, складається з 17 нацпрограм в межах яких описані 850 проєктів. Вважається, що наступні 10 років середньорічний приріст ВВП становитиме понад 7%. За такого сценарію у 2032 р. цей показник повернеться до довоєнного рівня. Та ще важливіше інше: гарна новина в тому, що уряд поставив у плані прекрасний KPI, а погана – він, схоже, не збирається його досягнути, пише Depo.ua.
Уперше, влада взяла за офіційний орієнтир місце України в рейтингу Індексу економічної складності (The Economic Complexity Index, ECI). Він відображає реальний взаємозв’язок між рівнем розвитку країн та складністю і різноманіттям продукції, яку вони експортують. За останніми даними (у 2019 р.), Україна була на 47 місці серед 133 країн (хоча ще у 2003 р. — на 29). Оголошена мета – увійти в топ-25 рейтингу (де переважно розвинені країни) – апріорі цілком реалістична. Але під неї складений невідповідний список конкретних програм (їх 17) і проєктів (їх 850).
Найбільші програми такі: відновлення житла та інфраструктури регіонів — $150-250 млрд; енергонезалежність та “зелений” курс — $130 млрд; конкурентний доступ до капіталів — $75 млрд; забезпечення макрофінансової стабільності — $60-80 млрд; зміцнення безпеки та оборони — $50 млрд; розвиток секторів економіки з доданою вартістю — 50 млрд грн. Можемо бачити, що передбачено відносно мало коштів саме не переозброєння економіки, перезавантаження з сировинної моделі на випуск продукції з високою доданою вартістю. А потреба в цьому стає особливо актуальною на фоні сумнівів, що Україні справді дадуть $750 млрд.
Шмигаль розраховує отримати фінансування з таких джерел: конфісковані активи Росії (це переважно лише заморожені кошти ЦБ РФ на понад $300 млрд) та російських олігархів; гранти і пільгові кредити МФО та країн-партнерів, приватні інвестиції, позабюджетні внески людей і корпорацій з усього світу, власні кошти українського бюджету. Однак найбільше, на що ми можемо сподіватися – це не конфіскація російських активів (що взагалі малоймовірно) і навіть не кредити, а західні інвестиції.
Саме вони посприяли б перезапуску та розвитку економіки – а це єдиний шанс профінансувати в майбутньому усі необхідні видатки на відновлення країни, включно з житловим фондом, в який іноземці вкладатися не будуть.
На які саме суми насправді може розраховувати Україна та чому саме залучення інвестицій є шансом профінансувати відновлення країни – читайте в аналітичній статті Олексія Шевніна на “ДС” “Фантазії в Лугано на $750 млрд. Скільки грошей Україні реально отримати від Заходу”.
