Російські військові застосували для атаки на Україну ударний безпілотник типу “Шахед” (“Герань-2”) з радянською ракетою Р-60, яка в наявній конфігурації не може бути запущена. Українські військові поділилися відеозаписом, на якому видно ракету, встановлену на пілоні АПУ-60 зверху літального апарата.
Чому ракета не може бути запущена?
Авіаційний експерт Анатолій Храпчинський пояснив у своєму Telegram-каналі, чому така конструкція не дозволяє запускати ракети. Щоб ракета полетіла, вона має вільно зізковзнути з пілона АПУ-60 вниз, віддалитися на кілька десятків сантиметрів, і лише після цього увімкнути двигун. Якщо пускова установка розміщена над корпусом безпілотника, то Р-60 просто не зійде.
Ракета не може впасти вниз, бо під нею корпус Shahed, вона не може “зісковзнути вперед”, бо АПУ-60 не має катапультного механізму. У такій конфігурації Р-60 просто заблокована й ніколи не зійде з пілона.
Які можливості дронів “Шахед”?
У СРСР також розробили пілон АКУ-60, що мав катапультний старт і теоретично міг би забезпечити безпечне відкидання Р-60 від носія, але його серійно не виробляли й майже не використовували. Дрон “Шахед” сам по собі має легкий планер з композитного матеріалу, який легко випалить реактивний струмінь твердопаливного ракетного двигуна, знищивши і ракету, і носій при запуску.
“Не буду розкривати на загал усі можливі задачі цього поєднання, зазначу лише, що це сирий експеримент із підвіскою списаних ракет. Але важливо інше, ворог пробує різні конфігурації, тестує варіанти і шукає, як перетворити безпілотники на носії бойових засобів”, — зазначив Анатолій Храпчинський.
Він нагадав, що росіяни довгий час експериментували з модемами на SIM-картках, аби навчитися використовувати стільникові мережі під час атак. Спочатку це були недолугі спроби, але вже за кілька місяців дрони створили mesh-мережу для зв’язку, яка запрацювала. Російські інженери проводять дослідження хаотично і грубо, але з часом вони приносять реальні результати.
У ЗМІ зазначали, що радіус дії ракети Р-60 складає 10 км, однак за інформацією Анатолія Храпчинського, він складає:
- 3–4 км — по реактивній маневровній цілі у задню півсферу;
- до 5 км — по неманевровній або повільній цілі (гвинтова авіація);
- 1–2 км — у лобову півсферу (головка самонаведення майже не “бачить” теплову пляму).
Компанія Baykar Defence вже випробовувала запуск ракет повітря–повітря з безпілотних літальних апаратів, тому росіяни могли взяти приклад. Питання лише у тому, чи вдасться окупантам зробити технологію ефективною.
Раніше писали, що “Шахеди” з ракетами Р-60 мають полювати на вертольоти ЗСУ або літаки тактичної авіації. Таким чином росіяни можуть захищати БПЛА під час масованих атак.
Фокус аналізував, як Росія намагається перетворити “Шахеди” на зброю проти авіації та МВГ.
