Битва за Донбас продовжується. За словами президента Володимира Зеленського, ЗСУ виграли в районі Соледара та Бахмута додаткові час та сили для України. Вся земля там, наголошує глава держави, у трупах російських військових. Продовжується і дипломатичний марафон, в рамках якого йдеться про посилення оборонної підтримки нашої країни. Про що говорять битви на військовому та дипломатичному фронтах з початку року? Як ситуація може розвиватись далі? Портал “Коментарі” із цими питаннями звернувся до експертів.
В останні місяці на фронті склалася ситуація рівноваги, і отримання нових видів озброєння допоможе отримати перевагу ЗСУ Президент аналітичного центру “Політика”, народний депутат України VIII скликання, експерт Українського інституту майбутнього Ігор Попов нагадує, що на початку 2023 року було офіційно оголошено про рішення закордонних партнерів постачати ЗСУ важкі броньовані бойові машини. Анонсовано прибуття американських Bradley, німецьких Marder, французьких легких танків AMX-10RC. Розпочато переговори щодо отримання основних бойових танків.
“Подібні види техніки дадуть можливість Збройним Силам України проводити вже не лише оборонні, а й готувати великі наступальні операції. В останні місяці на фронті склалася ситуація рівноваги, і здобуття нових видів озброєння допоможе отримати перевагу українським силам оборони”, – пояснює експерт.
За його словами, саме необхідність отримання наступального озброєння та додаткових систем ППО залишається першим пріоритетом у всіх міжнародних контактах президента Зеленського.
“Досить довго союзники не наважувалися на цей крок, але зараз вони погодилися з аргументами української сторони. Наприкінці січня на черговій зустрічі у форматі “Рамштайн” плануються домовленості про постачання подібних видів техніки від інших країн. Інший пріоритет для української дипломатії – подальший наступ української формули миру, – розповідає Ігор Попов. – На початку року в західній пресі з’явилася низка публікацій про нові зусилля Росії щодо лобіювання “корейського варіанта” для України. Він передбачає поділ території України за якоюсь лінією і або оголошення перемир’я, або взагалі визнання російського суверенітету над частиною окупованих територій. Україна наполягає на своєму плані, ключовим пунктом якого є відновлення територіальної цілісності нашої країни. Усі сторони дипломатичних переговорів визнають, що головним аргументом на користь українського плану будуть подальші успіхи оборонних сил на полі бою”.
Мета України – створити потужний ударний кулак із важкого наступального озброєння Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов називає період між кінцем 2022-го та початком 2023 року – підготовкою від позиційної війни до наступальної. Причому з усіх боків.
“І головним завданням на даному етапі було виграти час для України. Щоб наші військові союзники переконалися у бойових можливостях ЗСУ. І фактично погодилися з поставками нам наступальних ударних озброєнь – БМП (на це погодилися США та низка європейських країн), танків тощо. Як ми знаємо, з легких (колісних) танків таке рішення вже ухвалила Франція. Тепер черга за Великою Британією, США, країнами ЄС. Мета – створити потужний ударний кулак із важкого наступального озброєння, бажано гусеничних танків, щоб Україна могла вирішити основне військово-політичне завдання 2023 року. А саме – звільнення всіх територій України, окупованих та анексованих росіянами”, – наголошує експерт.
Саме тому, продовжує він, на дипломатичному фронті фактично у режимі нон-стоп йдуть переговори Зеленського з лідерами низки держав щодо посилення, а головне – зміни характеру військової допомоги Україні.
“Якщо взяти військово-тактичні та військово-оперативні виміри, то увага прикута до боїв у Донецькій області. Особливо півночі – до захисту Соледара, Бахмута. Продуманою, раціональною обороною з боку ЗСУ під час найважчих боїв було виграно час для того, щоб посилити наші стратегічні можливості на дипломатичному фронті. Що загалом вийшло. На цьому учора у вечірньому зверненні знову наголосив верховний головнокомандувач, президент Зеленський. Час виграно”, – констатує Вадим Карасьов.
На його думку, швидше за все нам доведеться тимчасово залишити Соледар. Але це вже не матиме серйозного військово-стратегічного значення на театрі бойових дій, наголошує експерт. Оскільки, пояснює він, ситуація може змінитися якраз за наслідками весняного наступу українських збройних сил.
“Ймовірно, отримавши у січні-лютому необхідну військову допомогу, здійснивши бойове злагодження, підготувавши угруповання для використання нової бронетехніки – наші війська підуть у широкий наступ. Можливо за кількома напрямками (Мелітополь-Бердянськ, Кремінна-Сватове). І тоді можна розраховувати на докорінний перелом у ході військових дій – і на суттєву зміну військово-стратегічної ситуації на користь України”, – резюмує директор Інституту глобальних стратегій.
Не можна виключати, що згодом нам доведеться залишити Соледар, можливо, і Бахмут. Але це буде піррова перемога росіян Колишній працівник СБУ та консультант Комітету Верховної Ради з питань національної оборони безпеки, військовий експерт Іван Ступак так коментує ситуацію:
“Без перебільшення можна сказати, що візит президента Зеленського до США минулого місяця став відправною точкою для надання Україні максимальної фінансової, військової та дипломатичної допомоги. Саме після цього візиту активізувалися зустрічі, а також військова підтримка України з боку європейських партнерів – тих самих Франції та Німеччини. Я впевнений, що дипломатичний марафон, що триває, — особисті зустрічі, постійні дзвінки, відеобесіди українського лідера з керівниками різних країн — це вже предметні розмови, конкретика. Не узгодження рішень про власне виділення допомоги, а деталізація — моделі та кількість БМП, танків, артилерії, калібри снарядів тощо”.
Щодо військових фронтів, то на східному – вкрай важко, зазначає експерт. Але, акцентує він, російська армія, розбавлена зеками, що роздирається внутрішніми конфліктами з пригожинським ПВК, просто “сточується” там. Стирає себе об українські укріпрайони у Бахмуті, Соледарі, Авдіївці, Мар’їнці.
“Нескінченні лобові штурми призводять до величезних втрат росіян у живій силі, – пояснює Іван Ступак. – А ми ще додаємо їм “головняка” далекобійними та високоточними ударами – як по ПТУ у Макіївці під новий рік, де було знищено сотні російських мобілізованих. Плюс – у окупантів неймовірні втрати у військовій техніці, у мотивації (яка й так була невелика)”.
За словами експерта, чим довше наші захисники утримують міста, на які накочують нові та нові хвилі загарбників, тим менше у останніх шанси здобути стратегічну перевагу.
“Тактичну – можливо. Не можна виключати, що згодом нам доведеться залишити Соледар, можливо, і Бахмут. Але це буде піррова перемога росіян, досягнута ціною знекровлення своєї армії, – запевняє Іван Ступак. – І неодмінні контрнаступальні дії ЗСУ стануть тим самим переломом, який остаточно зламає хребет агресору”.
Читайте також на порталі “Коментарі” – одного бажання мало – чому Литва не зможе передати Україні активи РФ.
