У вечірньому відеозверненні 26 листопада президент України Володимир Зеленський розповів про Міжнародний саміт з продовольчої безпеки, що відбувся в Києві. За словами президента, його невипадково приурочили до чергових роковин голодомору в Україні 1932-33 років. За словами глави держави, саміт підтримали понад 20 держав, а загальна сума, яку вдалося акумулювати для Grain from Ukraine – вже майже $150 млн, робота продовжується, готуються до 60 кораблів. Як оцінюєте перспективи цієї ініціативи? Що ще можна зробити, щоби голод перестали використовувати як зброю? Видання “Коментарі” із цими питаннями звернулося до експертів.
Проект завчасно має фінансову основу, і українські фермери в цьому процесі здебільшого вже отримали розрахунок за своє зерно Голова Директорату Асоціації франчайзингу України, віце-президент Асоціації інвесторів в Україні, учасник територіальної оборони Андрій Кривонос упевнений, що Grain from Ukraine – це потужний політичний крок, який правильно зроблено саме в дні пам’яті Голодомору.
“Він вказує, що світова спільнота може жити та приймати рішення без русні”, – наголошує експерт.
На його думку, є дві складові, які слід обговорити:
— чи втратять сільгоспвиробники, особливо фермери, від цього кроку?
— Чи є у нас хліб для таких постачань?
“Говорити, що ми безоплатно передаємо українське зерно до Ємену, Судану, Нігерії не коректно, – вважає Андрій Кривонос. – На ланцюжку від українського поля до столу в Ємені, Судані та Нігерії буде багато перевалочних точок. І на кожній з них формуватиметься свій підхід до оплати. Насамперед зерно вже зберігається на зерносховищах, і найчастіше вже викуплено у виробників. Та ж Державна продовольчо-зернова корпорація України, більш відома скандалами, проте точно вже знадобила векселів (і не лише фінансовим виробникам), фактично отримавши у власність зерно”.
Окрім цього, продовжує експерт, вже 20 країн приєдналися до фінансування проекту. А деякі, як, наприклад, Бельгія, навіть перерахували кошти на рахунок, керований Міжнародним валютним фондом.
“Це говорить про те, що проект завчасно має фінансову основу. І українські фермери у цьому процесі здебільшого вже отримали розрахунок за своє зерно, – зазначає Андрій Кривонос. – А ось із приводу зерна та хліба на нашому столі… З 90-х років щороку в Україні зменшується споживання хліба. Ми приблизно зі 130 кг на душу населення на рік зараз вийшли за різними оцінками на 86-97 кг. Показники “старих” європейських країн 40-60 кг, країни Східної Європи – 70-80 із тенденцією зменшення. Поряд із нами Туреччина, яка у 2010 році споживала 150 кг на душу, зараз – 105 кг. При цьому кількість зерна в Україні знаходиться майже на тому ж рівні, що і 30 років тому. Тут можна довго дискутувати про якість, структуру виробництва та право власності на це зерно, але це не змінює загальної картини – на шляху до Європи у нас зростає експортний потенціал зерна, у тому числі за рахунок зміни переваг внутрішнього ринку”.
За словами експерта, аналогічної статистики щодо бідних країн Африки на даний момент немає, проте тенденції зростання цін на продовольство, особливо хліб, вказує на попит, що зростає.
“Так, у Нігерії з травня цього року фіксують щомісячне зростання цін на продукти харчування більш ніж на 20% порівняно з попереднім місяцем. У річному розрахунку на сьогоднішній день це вже 626%, а ще не кінець року, – наголошує Андрій Кривонос. – Вважаю за позитив те, що хоч і на тлі війни, ми зібрали разом ті фактори, які допоможуть Україні розширити свої зернові амбіції у світі”.
Усі ініціативи, які допомагають нашим фермерам утриматися від банкрутства, є дуже важливими Експерт агроринку Андрій Ярмак зазначає:
“Я продовжую вважати, що найкращою інвестицією для всіх держав для забезпечення продовольчої безпеки та безпеки загалом буде максимальна підтримка ЗСУ для повної перемоги над рашизмом. Плюс – інвестиції у максимально швидке відновлення інфраструктури України”.
За словами Андрія Ярмака, всі ініціативи, які допомагають нашим фермерам утриматися від банкрутства, також дуже важливі.
Читайте також на порталі “Коментарі” — про що говорять нові заяви Столтенберга — чи можуть країни НАТО збільшити підтримку України.
