У неділю пізно ввечері українцям повідомили про усунення Івана Баканова з посади голови СБУ і про відсторонення від посади генерального прокурора Ірини Венедіктової. Згідно з указами президента. Того ж вечора іншим указом Зеленський поклав виконання обов’язків генпрокурора на Олексія Симоненка, заступника Венедіктової. А наступного дня тимчасове виконання обов’язків голови СБУ глава держави поклав на Василя Малюка. Мотиви рішення щодо Баканова і Венедіктової Зеленський пояснив значною кількістю колаборантів серед працівників СБУ і ГПУ на тимчасово окупованих територіях – більше 60 перевертнів пішли на службу до окупантів.
Тут зробимо невеликий відступ. У нас існує практика врахування при призначенні прокурорів і працівників СБУ регіонального фактору. Якщо керувати обласними підрозділами ще ставлять людей з інших регіонів, то середня і низова ланка – переважно місцеві. На тимчасово окупованих територіях мешкають їхні родини, у родин є бізнес, нерухомість і так далі. Це ставить людей перед вибором і, на жаль, вистачає тих, хто обирає не Батьківщину. Так було у 2014 році в Криму та на окупованих територіях Донеччини й Луганщини. Повторюється ця історія і зараз. Звісно, це аж ніяк не виправдовує колабораціонізм. Але наша влада має нарешті навчитися не наступати на ті самі граблі, і ліквідувати причини колаборації посадовців – посилити перевірку кадрів, виявляти їхні родинні і товариські зв’язки на росії й в ОРДЛО, а також увести традицію регіональні ротації. Щоб не встигали обростати корупційними, кумівськими, панібратськими стосунками. Тоді не буде масових випадків зради.
Повернемося до відставників, яких учора Верховна Рада позбавила посад. Хоча ще у понеділок про втрату ними крісел не йшлося. Як пояснював заступник Андрія Єрмака в ОП Андрій Смирнов, генпрокурора відсторонено від посади, а главу СБУ тимчасово усунено від покладених на нього обов’язків, щоб унеможливити потенційний вплив цих двох посадових осіб на кримінальні провадження, які розслідують щодо представників їхніх відомств, котрих підозрюють у співпраці з рф. Він не виключав, що за результатами перевірок рішення про звільнення може бути не ухвалено. Однак вже ввечері понеділка у Раді з’явилося подання на звільнення Баканова, а вранці вівторка до нього додалося подання на Венедіктову. Очевидно, що плани Банкової різки змінилися з якихось причин. Зупинимося детальніше на них та на інших резонах ОП.
Як кадрові помилки підламали ніжки під кріслом Баканова
Про ймовірність скорого відходу з посади Івана Баканова активно заговорили відразу після швидкого захоплення окупантами значної частини Херсонської та Запорізької областей. Безсумнівно, це стало результатом зради частини місцевих чиновників, правоохоронців і силовиків. На жаль, серед зрадників виявилися й СБУшники вищих ланок. Їхні кандидатури при призначенні проходили через Баканова, інакше в спецслужбі бути не може. Наступний серйозний удар по реноме керівника Служби безпеки було завдано у квітні, коли президент Зеленський звільнив начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ Андрія Наумова і начальника Управління СБУ в Херсонській області Сергія Криворучка. Наумова, якого ще й розжалували з генерала, називали близьким до Баканова. Очолюване ним управління має здійснювати перевірку керівників регіональних управлінь. То ж нинішні чистки в спецслужбі, які проводить Зеленський, вочевидь пояснюються очищенням від кадрів, за якими міг стояти Наумов. Він сам утік з України напередодні російської агресії. У червні колишнього генерала затримали в Сербії.
Так крісло, в якому сидів Баканов, лишилося відразу кількох ніжок. Остання “відламалася” днями, коли СБУ спільно з ДБР затримали екс-начальника управління Служби безпеки по Криму Олега Кулініча. Йому інкримінують кілька статей, у тому числі державну зраду. Після цього доля Баканова була вирішена. Він не сперечався, тільки постфактум розписав, якими були заслуги СБУ під час його керівництва.
Венедіктову “розміняли” на голову САП?
З відставкою Ірини Венедіктової історія інша. До неї протягом війни питань не виникало. Так, серед прокурорських є зрадники, однак саме вже екс-керівниця Генеральної прокуратури і до війни, і під час неї уникала гучних скандалів та кулуарних розбірок. Тому втрата нею посади виглядала неочікуваною. І для неї самої. В її дописі у “Фейсбук” відчувається образа: “Не можу уявити, що подібні питання можуть вирішуватися кулуарно, без висловлення взаємної поваги, не по-діловому, так би мовити”. Венедіктова при цьому нагадала про процедуру відставки генпрокурора. Зазначимо: ніякого відсторонення процедурою не передбачено. Виходить, її просто поставили перед фактом. Не подякували і не попрощалися. Та ще й зайшла мова про розслідування.
Єдине, що тут можна сказати: серед проблем Зеленського одна з ключових – кадри. Якщо з членами команди, а Венедіктова пройшла із “зеленими” значний шлях, вчиняють ось так, то чи варто чекати від інших посадовців командності? Якщо їх у будь-який момент можуть викинути з вовчим ьілетом. Вочевидь, реакція Венедіктової, а це лише дрібна фронда, тиха демонстрація незгоди – прискорила офіційну відставку. Яка, у свою чергу, поки побіжно підтверджує припущення, що крісло генпрокурора розміняли на призначення керівником САП Олександра Клименка, який посів першість на конкурсі, але відбіркова комісія багато місяців ламала комедію з оголошенням його перемоги. Щойно Венедіктова втратила посаду – комісію ніби прорвало. Що ж, наші західні партнери, які висували умову призначити кермувати САП переможця конкурсу, можуть бути задоволені. Але є одне “але”: підозри високопосадовцям візує генпрокурор. Таким чином, через повністю “свою” людину на цій посаді (а Венедіктову, схоже, “своєю” не вважали) створюється потенційна перепона для антикорупційних органів, – їхні розслідування можуть гальмуватися, пускатися по повторному колу на підставі недостатності доказів і так далі. Проте наші партнери не в тім’я биті, вони добре розуміють, коли українська влада хитрує.
Тут важливо згадати їхню реакцію на відсторонення Венедіктової та усунення Баканова. Якщо коротко, там зауважили, що подібні рішення мають відбуватися у законний та конституційний спосіб. Тобто українська влада повинна дотримуватися процедур. Очевидно, це зауваження взяли до відома і вирішили долю Баканова й Венедіктової без сумнівно законних “відсторонень”. Втім, осад лишився. Партнери в чергове пересвідчилися, що за діями вищих посадовців України краще наглядати і вчасно їх підправляти. Бо рішення без дотримання процедур ослабляють владу, роблять її зручною мішенню для критики, а отже стимулюють внутрішню турбулентність у воюючій країні. На жаль, ми стали свідками нерозуміння людьми, які порадили Зеленському вирішити кадрові питання з Бакановим і Венедіктовою у дивний спосіб, наслідків своїх порад. Можливо, була політична доцільність прибрати цих двох посадовців, але при таких речах необхідно неухильно дотримуватися процедур.
І знову Єрмак і Татаров…
Управлінську сторінку Баканова і Венедіктової при нинішній владі, схоже, можна вважати закритою. Хто ж на їхнє місце? Т. в. о. голови СБУ Василь Малюк – кадровий співробітник, і це добре. Але є й мінуси. Його пов’язують із всесильним заступником Андрія Єрмака Олегом Татаровим. З огляду на скандали навколо Татарова, останній з яких – заяви американської конгресвумен Вікторії Спартц – до кандидатури Малюка наші партнери проявлятимуть особливу увагу. Можна прогнозувати, що тимчасовим виконувачем обов’язків він і залишиться на певний час. Такий статус не заважатиме йому здійснювати свої функції та підтримувати тісний зв’язок із нашими партнерами, а ті, у свою чергу, матимуть час переконатися, чи нема в діях Малюка чогось підозрілого.
Подібна ситуація й в Офісі генпрокурора. Виконувач обов’язків Олексій Симоненко вже взявся до роботи, але не факт, що його активність та гнучкість перед Банковою (цей заступник Венедіктової став відомий загалу підписом під підозрою Петру Порошенку) отримають схвалення від парламенту. Кажуть, на ще тепле крісло пані Ірини окрім прокурора Симоненка заглядаються й інші. Серед них називають ім’я нардепа-“слуги” Андрія Костіна. Він минулого року подавався на конкурс голови САП, однак проти його кандидатури висловилися міжнародні експерти – члени відбіркової комісії. Костіна вважають креатурою Андрія Єрмака.
Знову при кадрових рокіровках згадують Єрмака і Татарова. Що ж, усі попередники Володимира Зеленського, окрім, хіба Леоніда Кравчука, припускалися помилки, яка, зрештою, дорого їм коштувала – на базі своїх адміністрацій вибудовували паралельну вертикаль влади. Що лише посилювало внутрішні конфлікти в елітах. Тим самим шляхом іде і чинний президент. Це робить його залежним від кулуарних ігор оточення. Залежним, отже, і слабшим. Кого позбавлять посади наступним, можливо, Олексія Данілова, який нещодавно жорстко пройшовся по окремих членах Зе-команди? Слід пам’ятати: люди з президентської канцелярії, без різниці, яке прізвище у президента, завжди максимум зусиль докладають для збереження свого шефа на посаді, що гарантує їм самозбереження при владі. І не завжди цей їхній інтерес збігається з інтересами держави. Аби це зрозуміти, варто просто вивчити помилки попередників.
