Конюшина червона – це найважливіша бобова трава наших полів, біла висівається на культурних пасовищах, рожева – на низинних заболочених лугах і на малокультурній орній землі замість слабо ростучого червоного. До попередників не дуже вимоглива, а сама являється хорошим попередником для багатьох культур.
Крім того, місце данної культури в сівозміні звично зумовлюється структурою посівів, від якої залежить ротація сівозміни. Але, особливо червона рання, не любить дуже швидкого пересівання, тому не потрібно дуже часто сіяти на дренованих грунтах, які не придатні для цукрового буряка, картоплі, кукурудзи і для яких не вистачає органічних добрив. Конюшина червона може висіватися на раніше 3 – 4 років після розпушування раніше ростучої червоної, чи після двох років після рожевої . Конюшина рожева може висіватися через 1 – 2 роки на будь-якому клеверищі. Для конюшини червоної небажаний зернобобовий попередник, так як він підвищує виснаженість грунту.
Для всіх сортів краще підходять незасмічені бур'янами попередники. Вони в рік посіву подавляють кореневищних і вегетативно розмножуючих шкідників. Тому кращим являється попередник, після якого в грунті не буває пирія, польового будяка, кульбаби, мати-й-мачухи та інших бур'янів. Їх після висіву конюшини важко знищити навіть гербіцидами.
Після попередників для конюшини повинна залишитися не виснажена земля. Добре, якщо на низькоурожайних грунтах, особливо схильних до кислотності, попередники удобрюються перегноєм. На суглинистих середньої родючості конюшина червона може висіватися в ярові, як після удобрених перегноєм переораних культур, так і в озимі, оброблювані після звичайних пар займаючих культур.
На урожайних грунтах хорошими попередниками являються ярові культури, посіяні після удобрених перегноєм переораних чи після культур зайнятих парів без внесення перегною. Конюшина біла краще приживається на пасовищах, якщо перед її висівом чи на більш виснаженій землі знову закладені пасовища рясно удобрюються перегноєм.
Конюшину і її суміші с іншими травами в наш час сіють під покров озимих і ярових зернових, тому строки висіву визначаються особливостями покривної культури. Під ярові одну чи в суміші з тимофіївкою сіють весною одразу після посіву покривної культури чи одночасно з нею. Під озимі тимофіївку сіють осінню одночасно з озимою покривною культурою чи весною разом. При осінньому посіві тимофіївки урожай сіна конюшинно–тимофійочної суміші в перший рік використання був на 5 – 6 ц. с 1 га більше, чим при весняному посіві.
Конюшину червону в чистому вигляді чи в суміші з другими травами прийнято сіяти весною. Але при цьому в засушливі весни вона не завжди буває стійка до несприятливих умов. При вивченні строків посіву вияснено, що в період пере зимування стійкими являються ті рослини конюшини, які йдуть на зимування в фазі розетки. Чим пізніше посіяна конюшина , тим у меншого числа рослин утворилися розетки і тим більша була їх гибель.
При підзимньому посіві насіння пізньостиглої конюшини набухають і проростають. В результаті сходи весною сильно рідкі, і посів доводиться переорати. Таким чином, успіх підзимньої конюшини залежить від того, як зберігається насіння протягом зими після посіву.
По матеріалам: agro-semena.com.ua