В кожній родині є традиції. В родині Гріненків вони також є. Батько, Гріненко Юрій Олександрович зміг привити своєму сину Гріненко Андрію Юрійовичу важливу сімейну рису — через простий і вірний спосіб, обдурювати людей. По цьому принципу і живе Остап Бендер нової формації — Гріненко Андрій. Кредо Андрія «ні дня без обману» і він це кредо…
В кожній родині є традиції. В родині Гріненків вони також є. Батько, Гріненко Юрій Олександрович зміг привити своєму сину Гріненко Андрію Юрійовичу важливу сімейну рису — через простий і вірний спосіб, обдурювати людей. По цьому принципу і живе Остап Бендер нової формації — Гріненко Андрій. Кредо Андрія «ні дня без обману» і він це кредо ретельно дотримується! Хто ж такий Гріненко Андрій? В пошуковій системі you control Гріненко Андрій є кінцевим бенефіціаром 16 підприємств, на чотирьох з яких засновником і керівником. Значна частина цих підприємств вже не здійснює господарської діяльності, бо підприємства заведені в борги від нездатності належного управління ними, а по іншим підприємствам відкрито кримінальні провадженння за ознаками — шахрайство. А як Андрюша ставав власником цих підприємств? На кожному етапі свого життя він входив в довіру до відповідних людей, а в цьому він великий фахівець, пишет Firepic. Його слова, які він часто повторював: ввічливість — головна зброя злодія! Але про все по порядку.
Після закінчення Київського Національного Економічного Університету «великий комбінатор», влаштовується працювати до Приватбанку де знайомиться з начальником управління цього ж банку Сіротинським В.В., якому віддано заглядає в очі та називає шефом та вчителем. Як показує практика, така відданість дає свої результати.
Так, на прохання Гріненка до Віктора Володимировича Сіротинського позичити йому 45 тисяч доларів на короткий термін, останній погоджується. З моменту позички грошей вже пройшло більше десяти років. На даний час Гріненко не спілкується та не відповідає на дзвінки свого вчителя, і це яскравий приклад того, коли учень перевершує свого вчителя.
Працюючи в Приватбанку на невелику зарплатню (по мірках комбінатора),якої не вистачає на життя на широку ногу , а закінчував свою кар’єру банкіра він начальником відділення «Приватбанку» в м.Вишневе не цурався навіть здавати металобрухт (так в 2002 році успішно демонтував та здав в металобрухт алюмінієву вивіску «банк Україна» з даху будівлі банку. Саме в цьому відділені банку Гріненко знайомиться з місцевою елітою регіону з якою потім намагається налагодити бізнес-зв’язки з власними інтересами.
В 2003 році не бачачи ніяких перспектив для власних талантів в структурах Приватбанку, Андрій Юрійович вирішує перейти працювати до комерційної структури свого кума та студентського друга Сайка О.А. ТОВ СТАЄР, яка займалася реалізацією оздоблювальних матеріалів з пластику. З приходом на підприємство пана Гріненка, він починає «бурну діяльність». Приводить на підприємство своїх двох колишніх однокурсників по університету, які сліпо довіряють комбінатору (на даний час всі троє втратили бізнес, а дехто по сьогоднішній день виплачує борги Гріненка.) Гріненко такими темпами став розвивати бізнес, що невдовзі став засновником підприємства. Співпрацюючи з турецькою компанією Сebeci , яка займається виготовленням оздоблювальних матеріалів, Гріненко, по підроблених документах, придбає товар на 150 тисяч доларів, який після реалізації використає на свої потреби , а гроші і по сьогоднішній день не повернуті турецькій компанії. Андрій Юрійович людина такого складу характеру, якому постійно мало грошей ,та яка може переконливо «брехати і не червоніти». Так, в період з 2003-го по 2008-й він засновує близько 15 комерційних структур (ТОВ Альфа-Мед, ТОВ НВО МЕТИЗ, ТОВ ММ-БУДПРОЕКТ, далі буде…), реєструючи їх на своїх кумів, родичів та близьких знайомих, з яких бере гроші «на розвиток» підприємств, а насправді, кошти “перетікали” до кишені Гріненка. В цей же період бізнесмен «топ-рівня» веде розкішний спосіб життя, купуючи дорогі автомобілі, квартири, годинники, відвідує дорогі курорти за кордоном по декілька разів на рік. Але, все рівно, на всі потреби новоспеченому бізнесмену коштів не вистачало. Так, за попередніми підрахунками, в банківських установах та у фізичних осіб було запозичено більше 200 тисяч доларів (Сіротинський В.В.-45000, Коваль В.В.-17000, Бондаренко С.В.-40000, Поченков Д.О. та Волков Д.О.-120000 та ін.). Люди оплатили не тільки вхід в бізнес, але й вихід з нього!!!
Як приклад, можна навести компанію Альфа-Мед (роздрібна торгівля лікарськими засобами) та запросивши керувати цією компанією свого знайомого, Гріненко 15 років не переймався ії господарською діяльністю та не вкладав коштів в розвиток підприємства. І аж на 15-й рік він звернувся до керівництва компанії про виплату йому дивідентів. На що керівництво компанії послало його в податкову.
Також підкорював наш бізнесмен і будівельну галузь, зареєструвавши компанію ММ-БУДПРОЕКТ. Дана компанія була заснована Гріненком спільно з Ярмоленком Н.М., якого з часом Гріненко звинуватив в розкраданні майна компанії, в принципі як і інших своїх горе-партнерів, а сама компанія стала фігурантом кримінальних справ щодо розкрадання державних коштів при ремонтно-будівельних роботах Макарівської ЦРЛ. (В цей час Гріненко був заступником голови Макарівської РДА)
При цьому, наш Остап заробляє і на цій ситуації, підсилаючи до Ярмоленка свого знайомого «юриста-рішалу», який, шляхом психологічного тиску, виманює у Ярмоленка близько 500000 доларів на закриття кримінальних справ, які осідають в кишені Гріненка. Ярмоленко, в цей час, залишається з проблемою сам на сам.
Наш Остап розпочинає будівництво будівельного супермаркету на території міста Бровари «БУДІ-БУМ» та логістично-складського комплексу біля Броварського алюмінієвого заводу. І в першому і в другому випадку будівництва у фізичних осіб було залучено близько 2000000 доларів, які були успішно роздеребанені великим бізнесменом, відповідно, проекти не побудовані, люди які інвестували в них, залишились ні з чим.
Також, в двохтисячних роках однокурсники по навчанню в КНЕУ Поченков(кум Гріненка) та Волков запрошують Гріненка взяти участь в створенні металообробної компанії ТОВ НВО-МЕТИЗ. З часом, Гріненко пропонує Поченкову та Волкову вийти зі складу засновників, а гроші, які вони вклали в підприємство (120000 доларів), поверне пізніше, але повертає до цього часу. В 2005 році наш Бендер запрошує стати директором даного підприємства свого кума Земляка О.М. В 2010 році Гріненко пропонує Земляку купити частку в підприємстві за 150000 доларів та створити нову юридичну особу ТОВ «ВП МЕТИЗ», перевівши всі активи на цю компанію. Шляхом брехливих заяв та обіцянок на фоні фінансових проблем, які виникали, Гриненко переконує Земляка віддати йому кошти. Земляк стає співзасновником (50% компанії) та директором. Насправді, активів було на 30-50 тисяч доларів, різниця знову «прилипла» до жадібних рук комбінатора, а Поченков з Волковим по сьогоднішній день чекають на повернення своїх коштів.
В 2008 році коли вже всіх близьких друзів і партнерів «нагрів», «син турецького подданого» вирішив себе ще спробувати на державній службі, бо він своїм друзям казав, що там можуть бути легкі гроші! А як було це зробити? По старій і перевіреній схемі — втертись в довіру і нав’язати дружбу. Одягнувши дорогий костюм і годинник він почав ходити по співбесідах на вакантні посади в районних державних адміністраціях Київської області. І як Остап Бендер відчуваючи психологію людей він вчергове втирається в довіру на той час до голови Києво-Святошинської РДА Добрянського Ярослава і хвостом починає за ним ходити. А борги з попереднього життя він всім простив! І так хвостом, цей шнурок ходив за Добрянським будучи його заступником по районах Київської області переховуючись від минулого життя і боргів. На скільки зараз відомо між Добрянським і ним пробігла чорна кішка, але це ж і не дивно, Гріненко дружить лише з тими, хто йому потрібний на певному етапі життя. Коли Добрянський в 2013 році звільнився з Бориспільської райдержадміністрації, Андрійко відчувши смак влади вирішив вже без Добрянського там закріпитись, одягнувши в чергове дорогий костюм і годинник побіг витоптувати своє майбутнє в приймальні на той час губернатора Анатолія Присяжнюка. Стара схема вчергове спрацювала і він голова Бориспільської РДА. Але нажаль для Андрія, а для людей на щастя, керував не довго, бо революція Гідності повикидала таких як він на вулицю. Але був би він не він, як щоб не намагався залишитися там. Зібравши всіх сільських голів району він змушував голів написати спільне звернення до в.о. Президента Турчинова, щоб такого цінного кадра залишили на посаді. Знаючи вже Андрюшу добре, голови рад відмовились це робити і він цю ідею покинув, але добре закусив на кожного.
За час роботи в райдержадміністрації наш Остап здійснював незаконні дії направлені на заволодіння земельними ділянками громадян України. За цим фактом відкрито кримінальне провадження де Гріненко фігурує як особа, яка ошукуючи громадян спочатку сприяла виділенню на їх ім‘я земельних ділянок, а потім володіючи державними актами на землю здійснювала незаконні правочини за підробними підписами власників.
Наш Андрійко попав під люстрацію і зрозумів, що щастя, а в його розумінні це гроші, потрібно шукати в бізнесі. На той час Україна відмовлялась від споживання російського газу і підприємства теплопостачання переходили на альтернативні види палива. Андрюша розуміючи це, втирається в довіру одного із співвласників групи компаній «Укртепло» Надеєна Івана. З часом його призначають Генеральним директором компанії і Андрюша починає свої «дєлішки». Компанія маючи стратегічні плани розвитку, починає будувати свої об’єкти по всій країні. Гріненко заводить генеральним підрядником по будівництву чоловіка своєї сестри Волянського Олександра і починає будувати ці об’єкти. Андрійко ніколи нічого не робить якщо не вкраде і завищує кошториси по будівництву і матеріалах. Співвласники компанії проводять аудит і виявляють завищення в цінах по всіх позиціях. З відповідних джерел відомо, що він незначну частину повернув, а все інше вчергове кому винен простив. Його виганяють з компанії і наш Остап вчергове одягає дорогий костюм і годинник в пошуку нового «друга»! І черговою жертвою його бізнес-проектів стає Багрій Петро Іванович. Він створює ТОВ «Кліар Енерджі» вид діяльності підприємства — виробництво електроенергії. Але наш Андрійко чесно працювати не вміє і не хоче. Про це свідчать ряд кримінальних справ, де компанія « Кліар Енерджі» фігурує у злочинному механізмі з метою заволодіння коштами державного бюджету на суму 4 679 795 грн. За цим фактом СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві завело 24.03.2016 року кримінальне провадження №12016100050003027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Також, у Криворізького слідчому відділі поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12018040230001830 від 29.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття «Кліар Енерджі» земельних ділянок площею 23,7 га за адресами: м. Кривий Ріг, Саксаганський район, полігон побутових відходів біля шахти “Батьківщина” та м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, район колишньої шахти «Валявка-Південна» для здійснення господарської діяльності свого підприємства з виробництва електричної енергії. Сьогодні в інтернет мережі є багато публікацій, які свідчать про кримінальний душок в діяльності Гріненка Андрія як директора підприємства. І нажаль, доля сьогоднішніх партнерів нашого Андрійка матиме також сумне завершенням і Андрійко над цим ретельно працює. І як казав кумир Андрія, Остап Бендер: “Ви досить вульгарний чоловік, ви любите гроші більше, ніж потрібно.” І в цьому є весь наш Андрійко. Далі буде, бо Андрійко по іншому не вміє..
