Найбільш енергодефіцитні регіони світу – європейській та азійський. І якщо “колективний Захід” все ж намагається позбутися залежності від російських енергоносіїв, щоб не дати розвиватися агресивній державі і не наражатися на небезпеку від неї в майбутньому, то в Азії мислять переважно категоріями прямої вигоди, тому не зацікавлені відмовлятися від нафти і газу з РФ. Саме цим і ступенем залежності від енергоносіїв визначається готовність тих чи інших країн допомагати Україні у війні з Росією, пише “ДС”.
Тому роль Росії у світовій економіці не можна оцінювати за її питомою вагою у світовому ВВП як у доларовому еквіваленті за обмінним курсом, так і за курсом із поправкою на паритет купівельної спроможності (ПКС). За останнім показником РФ, згідно з прогнозами МВФ, втратить шосту позицію у світі, пропустивши 2024 р. Індонезію. Питома вага Росії у структурі світового ВВП за ПКС вже до 2027 р. знизиться до 2,5% (хоча в середині “нульових” сягала 3,7%).
Однак вагу РФ у світовій економіці визначають її природні ресурси. А це 3-тє місце з видобутку нафти, 2-ге — з видобутку природного газу. Входження до п’ятірки країн з виробництва промислових металів (сталь, нікель, алюміній). Провідна роль у видобутку урану. А також місце у структурі світової продовольчої безпеки (Росія вийшла на рівень збору зернових в обсязі 130-135 млн т і намагається позбутися України як глобального конкурента на цьому ринку).
Чому у дефіцитних на енергоресурси Європи і Азії такі різні підходи до Росії і як буде трансформуватися роль країни-агресора на світовій економічній арені – читайте в аналітичній статті Олексія Куща для “Ділової столиці” “Фактор Азії. Чи можна випиляти Росію зі світової економіки”.
