Чому зірки відмовляються від імплантатів?
Кількість операцій з видалення грудних імплантатів за останні роки зросла майже вдвічі. Чи дійсно це світовий тренд, розповів український пластичний хірург Олександр Бебих.
Як це часто буває, моду на ті чи інші тренди в пластичній хірургії диктують зірки. Починаючи з 2020 року, багато відомих жінок відверто розповіли про рішення повністю відмовитись від імплантатів або ж зменшити їх розмір. І у кожної були на те свої причини. Наприклад, американська акторка та співачка Аліса Мілано у вересні написала в Instagram, що свідомо звільнилась від імплантатів, бо вони були їй нав’язані уявленням суспільства про жіночу красу. Вікторія Бекхем цього року зробила те саме з подачі близького друга – модельєра Ролана Муре, який переконав британську співачку та дизайнерку у тому, що її будуть сприймати серйозно тільки тоді, коли вона позбудеться імплантатів. А от американська акторка Тара Рід вирішила повернутись до природних форм, тому що після мамопластики у неї з’явилась асиметрія грудей.
Яка філософія краси сьогодні?
Філософія краси, за словами Олександра Бебиха, полягає у тренді Less is More, що перекладається як “менше – це більше”. Це означає, що менші розміри й природні форми зараз більш популярні, ніж екстраординарні. “Особисто мені цей тренд дуже подобається, бо під час консультацій неодноразово доводилось переконувати жінок, що мамопластика – це про красу та естетику, а не про бажання виділятися розміром грудей”, – додає експерт.
Так, декому дуже пасують великі розміри, і охочих збільшити груди не стає менше. Але на стрункій спортивній фігурі великі груди виглядають доволі неприродно. Тому коли ви читаєте новини про те, що та чи інша зірка зробила експлантацію, швидше за все мова йде про заміну імплантатів на менший розмір.
Які медичні показання для видалення імплантатів?
Іноді причиною для видалення імплантату є суто медичні показання. Так, приблизно у 5% випадків після мамопластики у пацієнта може виникнути ускладнення, таке як капсулярна контрактура. Це захисна реакція організму, який сприймає імплантат як чужорідне тіло й утворює навколо нього фіброзну капсулу. “Передбачити таку реакцію неможливо, оскільки методів діагностики капсулярної контрактури не існує”, – наголошує лікар.
На щастя, відсоток випадків, коли організм одразу відштовхує імплантат, дуже низький. Переважно імплантат не турбує пацієнта роками, а потім, як правило, після якоїсь травми, навколо нього з’являються набряк та запалення. Якщо цей момент не проґавити і вчасно звернутись до пластичного хірурга, контрактуру можна пролікувати. Якщо ж випадок запущений, залишається лише видаляти імплантат та фіброзну капсулу.
Бажання повернутись до природних форм – абсолютно нормальне. “У моїй практиці були випадки, коли пацієнтки повертались в клініку через кілька років після операції й просили видалити імплантати: комусь вони просто набридли, а хтось пояснював це зміною життєвої філософії”, – розповідає хірург.
Цей матеріал має виключно загальноосвітній характер і не є медичною консультацією. Інформація призначена для ознайомлення з можливими симптомами, причинами та методами виявлення захворювань, але не повинна використовуватись для самодіагностики або самолікування. У разі проблем зі здоров’ям людині треба обов’язково звернутись до кваліфікованого лікаря.
